Передплатити Підтримати

Львівський Майдан скандував: «Хто не скаче, той Янукович!»

На львівський Майдан до пам’ятника Т. Шевченкові у неділю з самого ранку рікою зі всіх сторін, всіх вулиць стікалися люди. Майже усі з національною символікою: або великий прапор України на плечах, або жовто-синя стрічка на одязі, або маленький прапорець з символікою ЄС в руках.

Окрім молоді, багато людей середнього та старшого віку. За попередніми підрахунками, учора на львівському Майдані було щонайменше 50 тисяч людей.

На початку “стометрівки” — жвавий торг національною та євросоюзівською символікою. Маленький прапорець та стрічку продають за десять гривень. Великий прапор на плечі — 50 грн. Продавець не встигає брати гроші та віддавати товар. На майдані біля пам’ятника Т. Шевченку стоять намети. Один великий — це штаб. Там працюють волонтери, які безперервно роблять канапки та чай. За столиком з медикаментами сидить хлопець на ім’я Анатолій, який вчиться на п’ятому курсі медуніверситету. Різних ліків, бинтів біля нього багато. Каже, люди не активно звертаються по медичну допомогу. Хіба що в когось нежить... Вночі він чергував до 3-ї години, бо боялися, що буде штурм. Потім пішов спати і ось вже зранку знову на чергуванні.

У невеличкому наметі стоїть скринька для пожертв. При мені чоловік кинув туди 200 грн. Тут же списки охочих поїхати до Києва. Поруч намет з їжею: печиво, булочки... Їх беруть переважно діти.

Весь час люди скандують різні гасла. Найбільш популярні: “Банду геть!”, “За Україну! Усі разом!”, “Хто не скаче, той Янукович!”.

А біля статуї Матінки Божої вчора вдень на колінах молилися “догнали” і кричали: “Євросоюз сатанізує народи”. Їх щільно оточила міліція. Народ вигукує їм “Ганьба!”.

«Більше не дозволимо своїх дітей бити», — говорять чоловіки між собою на львівському Майдані. Якась жінка звертається до подруги: “Син у Львові залишився, проте з суботи ранку заспокійливе п’ю. За чужих дітей переживаю! Хоча які вони тепер чужі?..”.

Політичних прапорів на Майдані немає, політиків на сцені теж не видно. “Не боюся після тих подій їхати у Київ, — каже “ВЗ” студент Ігор. — Навпаки, мене охопила якась незрозуміла злість. Не боятимуся “беркутівських” кийків”.

А ось що згадує очевидець кривавої суботи. “Ще близько першої години ночі на Майдан у Києві приїхали міліціонери та “беркутівці”, — каже “ВЗ” телефоном львів’янин Богдан, який зараз перебуває у Києві. — Ми відчули сильне напруження. Але “беркутівці” не чинили жодних дій. Через десять хвилин вони поїхали. Близько четвертої ранку вони приїхали вдруге. “Беркутівці” оточили мітингувальників по периметру. Люди почали перешіптуватися між собою. Вони зрозуміли, що добром це не закінчиться. І тут без жодного попередження “беркутівці” з гумовими палицями кинулися на молодих людей”.

За словами пана Богдана, він уцілів у цій кривавій вакханалії тільки тому, що стояв з протилежного боку. “Ми відчували, що вони нападуть, не знали тільки, з якої сторони, — продовжує розмову Богдан. — Того ранку тільки чудом по голові не дістав. Проте повз мене пробігала дівчина із закривавленим обличчям”.