Передплатити Підтримати

«Муму» ледь не втопила «Герасима». Врятувала — адвокат

Безплатну правову допомогу мусять надати кожному затриманому громадянину

Вулицею йшов глухонімий. Побачив біля зачиненої брами собаку-вівчура, явно домашнього. Відчинив двері собаці, який не міг потрапити до оселі своїх власників. Вівчур побіг на другий поверх. Зупинився біля дверей якоїсь квартири і почав дряпати лапою двері. Глухонімий почав стукати в двері, поки їх не відчинила якась жінка. Собака спробував вбігти в квартиру, та жінка почала копати собаку, випихати її в коридор. Це розлютило глухонімого. Він відштовхнув жінку і дав собаці зайняти своє “законне” місце. Коли виходив з брами, на чоловіка чекав викликаний власницею квартири міліцейський патруль...

Ця історія могла завершитися для захисника тварин кількома роками ув’язнення. Правоохоронці вже “шили” чоловікові звинувачення у завданні легких тілесних ушкоджень та відкритому незаконному проникненні в чуже житло. На щастя, у райвідділ разом із сурдоперекладачем прийшла молода особа з адвокатським посвідченням. А згодом з’ясувалося, що собака, якого пожалів чоловік, просився впустити його у чужу квартиру! Та звідки це міг знати глухонімий? Коли второпав, що був неправий, почав вибачатися перед жінкою, яку штовхнув. Незабаром чоловіка відпустили додому.

Не потрапити під кримінал глухонімому громадянинові допомогла адвокат з Центру надання безплатної вторинної правової допомоги. Цю службу створили 1 січня цього року, як передбачалося нормами нового Кримінально-процесуального кодексу. У Києві тоді створили Координаційний центр надання безплатної вторинної правової допомоги, а в кожній області — центри з надання правової допомоги.

“Я не ідеалізую ситуації щодо дотримання прав громадян, яких затримують правоохоронці, не скажу, що вона змінилася докорінно. Проте поява наших центрів — великий крок уперед, — вважає директор Львівського обласного центру надання безплатної вторинної правової допомоги Ігор Микитин.— Згідно зі статтею 215 КПК,- пояснив юрист,- державні органи, які мають право затримувати громадян (міліція, СБУ, прикордонники...), зобов’язані повідомити про затримання в Центр надання безплатної вторинної правової допомоги протягом години. Центр, своєю чергою, має протягом години забезпечити затриманого юридичним захистом”.

Затримувати людей на вулиці, помітили адвокати, після прийняття нового КПК почали менше. Надалі “дістають” своєю жагою до затримань хіба що працівники лінійної міліції, які чергують на залізничних вокзалах. Ці можуть вночі зателефонувати у центр, щоб викликати адвокатів до п’ятьох-шістьох затриманих підпилих громадян. Адвокати встають з нагрітих ліжок, їдуть на вокзал, а згодом з’ясовується, що затримані нічого протизаконного не вчинили.

Найчастіше, підказує адвокатська практика, міліціонери затримують підозрюваних у крадіжках. На другому місці за кількістю затримань — наркомани. Як не дивно, часто затримують осіб, що підозрюються у вбивстві.

Робота Центру надання безплатної вторинної правової допомоги триває цілодобово. В офісі центру сидить черговий, якому телефонують правоохоронці та повідомляють про затримання. Черговий фіксує це у журналі і починає шукати для затриманого адвоката. За контрактами з обласним центром співпрацюють сто адвокатів, кожен з яких готовий у будь-який час виїхати в будь-який район області. Максимальна кількість затримань, яку протягом доби фіксували на Львівщині, — 23 виклики. На Дніпропетровщині, для порівняння, протягом доби адвокатів викликають до райвідділів понад 50 разів.

Щоранку Центр надання безплатної правової допомоги проводить з міліцією звірку даних про затримання. Якщо в міліції зафіксували більше затримань, ніж у центрі, починають з’ясовувати, чому до певного громадянина не викликали адвоката. Міліціонери в таких випадках виправдовуються тим, що затриманий мав свого адвоката, отож послуг центру безплатної допомоги не потребував. У таких випадках керівництво центру нагадує правоохоронцям, що, згідно з нормами КПК, відмова від адвоката центру має відбуватися лише у його присутності. Це робиться для того, щоб унеможливити використання слідчими “своїх” пригодованих адвокатів, які примусять свого підзахисного підписати все, що вигідно слідчому.

Чимало слідчих вигадують нові схеми для недотримання норм КПК. Був, скажімо, випадок, коли міліціонери викликали адвоката до людини, яку нібито затримали о 19-й годині. Та коли адвокат прочитав протокол затримання, з’ясувалося, що людина перебуває в райвідділі з 7-ї години ранку. Про такі грубі порушення прав громадян керівництво обласного центру негайно повідомляє Києву, в Координаційний центр. Використовують слідчі й більш хитрі схеми. Вони можуть, наприклад, протягом місяця викликати громадянина до себе “на співбесіду” або як свідка. У такому разі безплатна правова допомога не надається. Та одного дня свідкові повідомляють, що він став підозрюваним. Того ж дня обвинувальний акт скеровується до суду. Адвокат, якому повідомили про підозру останнім, навіть не встигає ознайомитися з матеріалами справи.

Адвокати також бувають різними. Один правник, щоб його підзахисний до суду залишався на свободі, на підписці про невиїзд, бігає, збираючи довідки з жеку, характеристики з місця роботи та від сусідів, намагається знайти докази того, що його підопічний не втече за кордон. Другий пробурмоче, що кілька місяців у СІЗО ще нікому не зашкодили, і за кожен свій візит у “тюрму” вимагатиме додаткової винагороди.

Безплатна юридична допомога, пояснює норми КПК Ігор Микитин, мусить обов’язково надаватися всім затриманим. Проте в подальшому право на безплатну юридичну допомогу мають лише малозабезпечені, люди із вадами здоров’я та підозрювані в особливо важких злочинах.

Обслуговуючи ці категорії громадян, значних статків адвокатам аж ніяк не нажити. Найбільш мобільні адвокати, що співпрацюють з центром, за вдалий для них місяць заробляють щонайбільше 2500 гривень. Та співпраця з Центром безплатної правової допомоги — найкраща нагода для молодих адвокатів набути власну клієнтуру. Молода дівчина-адвокат, наприклад, нещодавно надавала правову допомогу доволі відомому в регіоні чиновникові, якого затримали за підозрою в “отриманні неправомірної вигоди”. Її дії були настільки професійними, що чиновник зажадав, аби саме ця дівчина захищала його інтереси в подальшому.

Яким би досконалим не було законодавство, підсумовує свою розповідь про діяльність центру Ігор Микитин, а успіх правових реформ має починатися в головах пересічних громадян. Якщо когось затягнули в райвідділ міліції, він має одразу заявити, що жодних показань не даватиме та нічого не підписуватиме, поки йому не нададуть адвоката. До цього завжди вдаються досвідчені “сидільці”, люди, які вже бували за ґратами. На жаль, чимало пересічних громадян після першого стусана міліціонера забувають про свої права та починають “допомагати” слідству рити собі могилу.