Передплатити Підтримати

Секонд-хенд знов у немилості


Магазини секонд-хенду, які з’являються у нас наче гриби після дощу, хочуть заборонити. Цього разу вживаний одяг не вгодив “бютівцю” Віталію Немілостівому. Саме він зареєстрував новий законопроект про повну заборону торгівлі вживаними речами, окрім комісійної.

«Необхідність прийняття законопроекту обґрунтовується тим, що щорічно збільшується насичення внутрішнього ринку одягом та взуттям, що були у використанні (second hand). У 2012 році обсяг товарів, які було ввезено на територію України, становить 98,6 тис. тонн, а за останні 5 років він становив 447, 8 млн. кг. Ці показники щорічно збільшуються, що негативно впливає на розвиток як вітчизняної легкої промисловості, так і економіки нашої країни в цілому, — пише він у пояснювальній записці до законопроекту. — Вказані статистичні дані свідчать про наявність корупційної складової у зазначеній економічній сфері, що призводить до багатомільярдних втрат Державного бюджету України, Пенсійного та інших соціальних фондів. Також ввезення на територію України товарів, що були у використанні (second hand), без належного проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи і подальшої реалізації цих товарів на ринках оптової та роздрібної торгівлі України несе загрозу життю людей та довкіллю, а також створює негативний імідж нашої країни у світі”.

Можна припустити, що значна частка вживаних речей потрапляє в Україну не зовсім легально, то, може, варто боротись з контрабандою, а не з секонд-хендом?

“Секонд-хенд контра-бандою не везуть. Навпаки, контрабанду везуть під виглядом секонд-хенду. Аби не тягти речі поза митним оформленням, їх оформляють як секонд-хенд. Тому цей законопроект направлений якраз на боротьбу з цією контрабандою, — каже Віталій Немілостівий. — Є фактично два законопроекти. Один спрямований на вирішення економічних питань. Скажімо, на заході України є багато підприємств, які працюють за давальницькою схемою з провідними європейськими виробниками. Тобто вони можуть виготовляти якісні товари, але чомусь не роблять цього для внутрішнього ринку. Бо їх поставили в такі умови, у яких вони не можуть конкурувати з речами, які ввозяться в Україну практично без жодних податків. Тоді як наші виробники тут змушені платити у сотню разів більше.

Другий законопроект — про права споживачів. Мова йде про те, що коли ви купили піджак у магазині, то ви маєте право прийти і поміняти його, навіть якщо з ним усе гаразд — просто дружині не сподобався. Той, хто купує речі на секонд-хенді, не може цього зробити. Але буває, що людині потрібні гроші, і вона хоче продати якусь свою річ. Вона може віднести її у комісійний магазин. Якщо та річ певний час не продається за встановленою ціною, її повинні переоцінити. Це справедливо. У законопроекті не йдеться про заборону продажу секонд-хенду. Але це має відбуватись цивілізовано. Вживані речі повинні продаватись у комісійних магазинах”.

Щодо комісійної торгівлі, то більшість секонд-хендів працюють за цією схемою — товар переоцінюють щодня. У перший день завозу ціна найвища, а потім щодня знижується. Утім, є секонд-хенди, де ціни не за кілограм, а за річ. Причому ціни не маленькі. Але якби не було попиту, не було б пропозиції.

Щодо підприємств легкої промисловості, то їм більше заважає китайський ширпотреб та українська податкова, але аж ніяк не секонд-хенд. “У тому, що у нас такий стан у легкій промисловості, винен не секонд-хенд, не самі українці, а держава, — заявив в інтерв’ю “ВЗ” власник Червоноградської панчішної фабрики Сергій Вишневський. — Сьогодні усі говорять про секонд-хенд з позиції “забороняти чи не забороняти?”. Не про це треба думати. Не питання носити чи не носити секонд-хенд, не питання давати пільги чи не давати. Питання — як створити такі умови, щоб народ був багатий. Тоді проблема секонд-хенду відпаде сама по собі”.