«Команди „фас“ лукашенко не дасть…»

До складних проблем на лінії зіткнення з російськими окупантами Україні додався неспокій на кордоні з білоруссю. За наказом самопроголошеного її президента лукашенка сателіт москви вирішив раптом провести там військові навчання. За розвідувальними даними, збройні сили білорусі під виглядом навчань зосереджують у Гомельській області, за 50 км від українського кордону, значну кількість особового складу, озброєння та військової техніки, включно з танками, артилерією, ракетними системами залпового вогню, засобами протиповітряної оборони та інженерною технікою. Серед тих, хто бере участь у цих навчаннях, є сумнозвісні «вагнерівці». Особлива небезпека цих раптових маневрів у тому, що відбуваються вони у безпосередній близькості до Чорнобильської АЕС…

«Закликаємо посадових осіб республіки білорусь не роби­ти трагічних для власної краї­ни помилок під тиском москви, а її збройні сили — припинити не­дружні дії та відвести війська від державного кордону України на відстань, що перевищує даль­ність ураження наявних у рб сис­тем вогню», — йдеться у зая­ві МЗС України. Наші дипломати попередили, що у разі порушення державного кордону з боку біло­русі Україна «вживе всіх необхід­них заходів у порядку реалізації гарантованого Статутом ООН права на самооборону, а всі скуп­чення військ, військові об'єкти і шляхи постачання на території бі­лорусі будуть законними цілями для Збройних сил України».

Про мілітарні наміри режиму лукашенка — у розмові «ВЗ» з ви­конавчим директором Інститу­ту світової політики Євгеном Магдою.

— Військові навчання білору­сі поблизу українського кордо­ну — це блеф з боку лукашенка чи його реальне намагання від­крити другий антиукраїнський фронт?

— З одного боку, це елемент боротьби лукашенка за сприят­ливе ставлення до себе путіна. А з іншого — прагнення надути щоки, намагання показати, що він щось грає у нашому регіоні. Кількість білоруських військ біля нашого кордону відносно невелика — за різними оцінками, не перевищує двох тисяч осіб. Отож можна го­ворити про імітацію бурхливої ді­яльності. Бо такою незначною кількістю військових, відносно невеликою кількістю техніки (бо росіяни неодноразово «розкур­кулювали» бронетранспортери «братської» армії), серйозних за­гроз створити не можна. Йдеть­ся більше про інформаційно-полі­тичні речі, ніж військові.

Ми, з одного боку, маємо за цим стежити, з іншого — не реагувати надто нервово. Для лу­кашенка безпосередній вступ у війну проти України мав би на­багато більше негативних на­слідків, ніж для України. У та­кому разі білорусь зіткнеться з людськими втратами, з перспек­тивою ударів по об'єктах про­мислових — нафтопереробних, машинобудівних підприємствах, по військових об'єктах. Вони всі стануть законними цілями для ЗСУ — як і попередило про це наше МЗС.

У нас немає підстав паніку­вати. Білоруська армія ніколи не воювала, вона не має якихось надмірних військових спромож­ностей.

Але… У прикордонній зоні з боку білорусі ведуться достатньо активні розвідувальні дії за учас­ті безпілотників. Можливо, це по­тенційна підготовка до штурму чи спроби захопити Чорнобиль­ську або Рівненську АЕС. Наступ українських сил у курській облас­ті дуже турбує путіна, він не хотів би, щоб склалася ситуація, за якої обговорюватимуть перспективи обміну Курської АЕС на Запорізь­ку АЕС…

— Чи координував мінськ ці військові навчання з москвою?

— У білоруського керівництва це традиція — погоджувати все з москвою. Але це нас не повинно хвилювати. лукашенко і путін не є друзями. Кожен з них намагаєть­ся знайти для себе можливість зі­грати в інтересах іншого. У люто­му 2025 року лукашенко планує піти на вибори. Тому пробує убез­печитися від якихось неприєм­ностей з боку росії. Скажімо, від припинення поставок російської нафти і газу за пільговими ціна­ми, від зменшення обсягу замов­лень для білоруського ВПК. лука­шенко також не хоче втручання у свої справи через російські медіа, які у білорусі є більш популярни­ми, ніж місцеві офіційні ЗМІ.

— Щодо недружніх дій бі­лорусі українське МЗС зро­било заяву. Наскільки вона «правильна»? Чи здатна вона стримати, отверезити союзни­ків путіна?

— Між білоруссю і Україною зберігаються дипломатичні від­носини. Заява МЗС є елементом дипломатичних відносин. Вона виважена — попри те, що прессекретар білоруського МЗС на прізвище Глаз «не помітив» її. Це правильний хід з нашого боку. Україна показала, що розуміє, хто саме підштовхує білорусь до війни з нами. Якщо росія втяг­не білорусь у війну, це стане тра­гічним моментом в історії наших народів. І створить серйозні про­блеми тим, хто зважиться на по­рушення українського кордону.

— Відомий дипломат Вале­рій Чалий запропонував, щоб у відповідь на військові при­готування мінська свій вишкіл під кордонами білорусі прове­ли польські і литовські війська.

— З одного боку, Польща і Лит­ва зміцнили свої кордони, захис­тили їх від незаконних мігран­тів. Але не можу уявити собі, що ці країни НАТО без погодження з Альянсом здійснили якісь масш­табні військові заходи. У Польщі під час військових навчань «Стій­кий захисник» загинуло п’ятеро військовослужбовців. Це свідчить про те, що далеко не всі наші сусі­ди готові до подібних дій…

У Литві наближаються парла­ментські вибори. На можливу вій­ськову кампанію виборці певним чином реагуватимуть. У Польщі з прицілом на наступний рік вже розгортається президентська кампанія. Навряд чи у її ході роби­тимуть якісь рухи виключно в ін­тересах України. Згадайте: у по­неділок поляки не захотіли збити над своєю територією «шахед».

— Отож чи може лукашенко дати команду «фас»?

— Команди на вступ білорусі у війну лукашенко не дасть. Але маємо бути свідомі того, що коли росії в якийсь спосіб вдасться змінити керівника білорусі і на цю посаду прийде ще більш про­російський політик — то він може зважитися на такий крок. Оче­видно, часовий лаг становить мі­сяці, а не тижні. Відлік часу йтиме від зникнення лукашенка з поса­ди…