«Я без мистецтва — як риба без води»
У галереї «Зелена канапа» відкрили виставку Соломії Ковтун «Колір дому»
Соломія Ковтун — за професією лікар-офтальмолог, за покликанням — художниця. Вона не просто малює для себе, а творить мистецькі роботи, які не соромно показати у виставкових залах. У колекції Соломії - 4 персональні виставки у цій галереї, а п’яту «Колір дому» медик-мисткиня відкрила 20 серпня у галереї «Зелена канапа».
Якось так склалося у житті Соломії Ковтун, що між виставками утворилася семирічна перерва. «З початком війни — це не перша виставка у нашій галереї, у назві якої є слово „дім“, — сказала на відкритті виставки „Колір дому“ очільниця галереї „Зелена канапа“ Олеся Домарадзька. — Насправді, дім став для нас дуже сакральним місцем. Бо колись дім був — та й був. А зараз з’явилося відчуття, що ти можеш його втратити. Це таке щемливе відчуття, коли хочеться якомога більше приділяти уваги дому і насолодитися ним. Соломія намалювала дім — як усю Україну. Тут інтер'єри і пейзажі нашого дому — нашої України».
Високим балом оцінив роботи Соломії Ковтун мистецтвознавець Ярослав Кравченко. «Роботи Соломії завжди викликають масу позитивних емоцій, — сказав пан Ярослав. — Але є один цікавий нюанс: художниця продовжила один ланцюжок мистецького середовища Львова. У 70−80-х роках минулого століття у Львові був цікавий живописець — перший живописець серед лікарів і перший лікар серед живописців Роман Безпальків. Соломія Ковтун гідно продовжила цей ланцюжок…».
На відкриття виставки приїхав батько Соломії - Ігор Ковтун.
— У нашій родині художників ніколи не було, — розповів журналістці «ВЗ» пан Ігор. — Потяг до малярства ми помітили, коли вона вчилася у початкових класах. Соломія відвідувала Червоноградську музичну школу, і страшенно хотіла малювати. Ми віддали її «на малювання». Але коли одного дня прийшло повідомлення з Києва, що наша дитина посіла призове місце на республіканському конкурсі дитячих малюнків за своїх дельфінчиків і батьків просили прийти на пошту отримати подарунок і премію за той малюнок з дельфінчиками, то я зрозумів, що у нашої Соломійки не просто захоплення, а талант до малювання. Цей подарунок — приймач фірми Casio я зберігає вдома досі.
— То скільки Соломії тоді було років?
— Мабуть, 12. Ця перша перемога, думаю, їй ще більше додала впевненості, і вона кожну вільну хвилину присвячувала малюванню. А ми з дружиною Галиною максимально сприяли цьому.
— Але згодом Соломія закінчила медичний інститут…
— Я — лікар, моя дружина була лікарем, мої батьки також були лікарями. І Соломійка стала лікарем-офтальмологом, як і я. Але малювання завжди її притягувало, воно завжди було сенсом її життя. У її житті було багато виставок, і ми з дружиною завжди їй допомагали. Мені дуже приємно, що талант до малювання привів її в Академію мистецтв, а згодом вона стала членом Спілки художників. Я пишаюся своєю донькою. А як пишалася її досягненнями мама. На жаль, вона відійшла у засвіти, і сьогодні не зможе порадіти за свою донечку. Бо малярство — це не хобі нашої Соломійки, а її покликання.
Поспілкуватися з Соломією Ковтун того дня було дуже складно. Гості підходили з квітами і цукерками, вітали…
— Соломіє, ви довго не організовували виставок своїх робіт — аж від 2016 року. Чому?
— У мене хворіла мама, я це важко переживала, — сказала журналістці «ВЗ» Соломія Ковтун. — Коли мами не стало, я довго відходила. Коли виходиш з колії, потім складно увійти знову. Олеся Домарадзька сказала, що на 2027 рік є вільне місце для мене у «Зеленій канапі», і я погодилася. Аж раптом недавно телефонує: «На 20 серпня звільнилося місце. Ти готова?». Та, звісно, готова. Відклала усі плани на літо, взялася до роботи, бо я дуже хотіла зробити нову виставку.
— Як вам поєднується — бути художником і лікарем?
— Моє життя — це живопис, а лікар — це робота. Мені подобається медицина. Але без живопису я би не змогла жити. Я без мистецтва — як риба без води. Коли я в майстерні - це моє життя. Це моє повітря, люблю бути вся у фарбі, обожнюю той запах, насолоджуюся текстурою фарби. Коли виходжу з майстерні, бачу, що я вся у фарбі.
— У майстерні любите бувати більше, коли маєте гарний настрій чи, навпаки, поганий?
— У поганому настрої я не малюю. Останні пів року багато часу проводила у майстерні. Річ у тім, що працюю на пів ставки, то пів тижня — на роботі, пів тижня — у майстерні. Як я жартую, я пів тижня лікар, а пів тижня — художник. Але останній місяць, коли готувала виставку, була тільки художником.
