Несистемність дій вбиває всі спроби покращити ситуацію
До мене пишуть представники органів місцевого самоврядування, розповідають про проблему із забезпеченням навчальних закладів укриттями
Ми багато говоримо про демографічну кризу і потребу повернення людей з-за кордону. Але несистемність дій вбиває всі спроби покращити ситуацію.
Напередодні початку навчального процесу мушу порушити питання фізичної готовності українських шкіл і садочків до навчального процесу.
Ситуація критична. До мене пишуть представники органів місцевого самоврядування, розповідають про проблему із забезпеченням навчальних закладів укриттями. Це означає, що школи будуть змушені перейти на дистанційне навчання, а садочки взагалі призупинити свою діяльність через те, що приміщення не відповідають вимогам закону.
Уряд вирішив це питання владнати шляхом впровадження експериментального проєкту і пропонує закладам освіти створити захисні простори, побудувати габіони тощо. Порядок реалізації проєкту містить цілий перелік вимог до таких приміщень. Наприклад, не дозволяють використовувати приміщення з дерев’яними перекриттями. Таке рішення ухвалили тиждень тому, а у вересні вже стартує навчальний процес.
Ось звертаються до мене місцеві з Косова і кажуть, що грошей на це немає. А навіть якби і знайшли спонсорів — фізично підготувати захисні споруди до початку навчального процесу неможливо.
Питань багато: що робити школам? Що робити батькам? Як забезпечити навчальний процес, якщо продовжаться обстріли енергетичної інфраструктури, що може мати наслідком відключення електропостачання? Де взяти гроші? Чи знає уряд взагалі скільки шкіл на сьогодні не забезпечені укриттями, скільки грошей потрібно для вирішення цієї потреби?
Порушив це питання перед прем’єр-міністром і звернувся з відповідним депутатським зверненням. Що відповів голова уряду — можете побачити у відео. Тепер очікую дій і практичного підходу до вирішення проблеми.
