Після виборів у Франції дружня політика Парижа щодо України не зміниться

Тиждень тому, коли у першому турі дострокових парламентських виборів у Франції сенсаційно тріумфували ультрарадикали Марін Ле Пен, політексперт «Високого Замку» у Парижі, екснардеп Андрій Шкіль заспокоював читачів: у другому турі перегонів картина зміниться, нічого страшного не відбудеться. Так воно і сталося. Потенційні фаворити, які вже готувалися заправляти у законодавчому органі в уряді, стали лише третіми із 143 перепустками у Національні збори. Першість (але не абсолютну більшість) здобули ліві в особі «Нового народного фронту» — 182 депутатські мандати із 577. Центристи Макрона із блоку «Разом» — на другому місці (168 мандатів). Місцеві газети написали, що Франція перевела подих, бо країною не правитимуть крайні сили, чого так побоювався загал. Аналітики кажуть про політичну далекоглядність президента Франції, який після тріумфу радикалів на виборах в Європарламент пішов на дочасні вибори у парламент, і завдяки хитрому маневру, коли перед другим туром помірковані політики зняли слабших кандидатів на користь сильніших, значною мірою вдалося випередити лепенівців. Тактика Макрона спрацювала…

— Так, можна говорити про ба­гатоходову комбінацію, яку Ма­крон провів, передбачаючи, що ультраправі можуть взяти владу у свої руки, а згодом і перемог­ти на президентських виборах, — каже пан Андрій. — Щоб не дати лепенівцям змоги наростити сили, Макрон запропонував виріши­ти проблему через дочасні вибо­ри. Організація суспільства вияви­лася доволі якісною зброєю, якою було здолано всі спроби вкрай правих прийти до влади у Франції.

— Чи ці вибори вирішили по­літичні проблеми країни? Хто сформує парламентську біль­шість? Чи не чекає французів затяжна коаліціада?

— Можливо, коаліціада буде до­статньо тривалою. Але, думаю, чинний уряд наразі збережеться. Макрон може пристати на коалі­цію без крайніх сил, не тільки пра­вих, а й без крайніх лівих на чолі із Жан-Люком Меланшоном, які сто­ять на дуже радикальних позиціях з багатьох питань. Зокрема, цей політик виступав проти підтримки України…

Якщо президенту запро­понують широку коаліцію з ін­шими представниками ліво­го об'єднання «Новий народний фронт», тоді утворення нового пе­рехідного уряду може відбутися дуже швидко, майже одразу. Але якщо такого об'єднання не від­будеться, у Макрона буде багато аргументів, щоб не міняти старий уряд, залишити його працювати до завершення Олімпіади. Безпе­ка Літніх олімпійських ігор у Пари­жі - це надважливий виклик для будь-якої держави, навіть для та­кої потужної, як Франція. Можли­вий тероризм, війна за 1500 км від місця, де відбувається найбільша спортивна подія, — ці аргументи на користь продовження стабіль­ної роботи французького уря­ду Габріеля Атталя буде сприйня­то у суспільстві цілком нормально. Команду Атталя підримує достат­ньо велика кількість різнопартій­них осіб лівого і центристсько­го скерування. Відтак, думаю, це буде дуже важливим аргументом Макрона для того, щоб тиснути на створення тієї коаліції, до якої може долучитися його політична сила.

— Як у нових реаліях можуть змінитися стосунки Франції з Україною? Політичний баро­метр у наших стосунках показу­ватиме «хмарно» чи «сонячно»?

— Він показуватиме «без змін». Жодних змін у політиці Франції щодо України не відбудеться до закінчення бюджетного року (а він завершиться у квітні 2025 року). До того часу ми всі розумітимемо, які зміни відбуватимуться у фран­цузькому політичному житті. Мій прогноз: у Франції буде сформо­вано уряд, який опиратиметься на соціалістичну партію, на екологіс­тів і на політичні сили з блоку «Ра­зом», які підтримали Макрона. Це була б найдієвіша коаліція на по­точний момент — для того, щоб було реалізовано бажання сус­пільства позбавити можливос­ті прийти до влади правих ради­калів. Це вигідно Україні, тому що новий французький уряд продо­вжуватиме ту ж політику, яку про­водив Макрон.

Представники правопопуліст­ського «Національного об'єднання» визнали свою поразку. Їх­ній лідер заявив, що причетний до перемоги його партії на виборах до Європарламенту і до її пораз­ки на виборах до національного парламенту. До того ж у понеділок після такої нищівної поразки ця політична сила долучилася в Єв­ропарламенті до Орбана, і тим са­мим зійшла на крайнощі. Це було передбачувано. Хоча я думав, що Марін Ле Пен зачекає із цим пере­ходом. Але вона не стрималася, зробила рішучий крок. Такі партій­ні обійми з Орбаном ще раз сиг­налізують Україні, що ця політична сила у Франції не є дружньою до нашої держави.

Після недільних виборів у Франції з полегшенням зітхнула Україна. Франція спіймала кураж, там ейфорія. Єдиною розчарова­ною після цих виборів виявила­ся москва, яка розраховувала на інше — на те, що у Франції буде за­тяжна криза. На те, що коли просту більшість отримає Ле Пен, у фран­цузькому парламенті почнеться значне протистояння. Цього, на щастя, не сталося.