Магія велосипеда…

Хто у дитинстві не обожнював кататися на велосипеді?! Пригадую, я мала років 12, коли у мене раптом зʼявився велосипед. Чому раптом? Бо я його не просила у батьків, просто в один чудовий день він зʼявився. Чи батьки у когось зі знайомих його позичили для мене, чи ще якимось дивом… Потім велосипед так само несподівано зник. Але один день я каталася по району, де ми тоді жили, на тому містичному велику. Моєму щастю не було меж. Я без перестанку і втоми майже цілий день крутила педалі, накручуючи десятки кілометрів.

Пригадую і прикрий випадок, який врізався у мою памʼять на все життя. Я легенько наїхала на якогось діда. Навіть, не наїхала, а зачепила, проїжджаючи повз нього. Він почав лаятись. Я, звісно, зупинилась, вибачилась і вже коли відʼїжджала, відчула удар кулаком по спині. Від несподіванки і переляку я «дала газу», а підступні сльози образи хлинули з моїх очей. Я плакала не від болю, а від приниження та безсилля. Бо що я, дитина на велосипеді, могла зробити у цій ситуації?

Але магія велосипеда і зустрічний літній вітерець зробили свою добру справу. Вже через кілька хвилин сльози висохли, а відчуття свободи і впевненості у собі, яке дає їзда на велосипеді, повернулося.

Ось такий яскравий спогад з дитинства…