«Тартюф» — через століття

13 прем'єр за один театральний сезон! Такого один з найстаріших театрів України не пам’ятає вже давно. З приходом нового керівництва в особі директора-художнього керівника Максима Голенка в травні минулого року цей театр наче отримав друге дихання. Кожна нова постановка незмінно збирала аншлаги, а на деякі важко взяти квитки за місяць наперед. І от нарешті - «Тартюф». Впевнена, що 13 число для нового дітища колективу заньківчан і команди литовських колег стане щасливим.

До постановки однієї з найскандальніших п'єс в історії світової драматургії було запрошено відомого литовського режисера Оскараса Коршуноваса.

З перших секунд глядач потрапляє в атмосферу Франції XXVII століття: ще до появи акторів на сцені на екрані бачимо, як вони — у перуках і костюмах — готуються до виходу в імпровізованій «гримерці» збоку сцени. А вже коли зі стелі опускається величезна люстра і починає звучати музика, яка занурює ще більше в атмосферу версальських балів і музичних вечорів, ти готовий побачити суто класичне дійство. Та коли ще за кілька хвилин на сцені з’являються головні персонажі і знімають перуки, а пані Пернель починає розповідати історію попередньої постановки «Тартюфа» в Театрі імені Марії Заньковецької в далекому 1986 році (тоді режисерка Алла Бабенко зібрала зірковий склад заньківчан: Богдан Козак, Таїсія Литвиненко, Лариса Кадирова, Федір Стригун, Олег Драч, Тетяна Каспрук, Володимир Кучинський), розумієш, що все буде не так.

Вихід кожного нового героя — не просто вихід, а маленьке шоу. Чого варте невеличке «кіно» на екрані, коли з’являється Василь Коржук (Оргон)! Ми бачимо його на вулицях Львова, де він зустрічається, ручкається і фотографується з перехожими (така собі передвиборча кампанія), б'є поклони на порозі храму і нарешті заходить у Театр імені Марії Заньковецької, на кілька секунд зупинившись біля афіші «Тартюфа». До слова, таким самим «фільмом», але вже із Юрієм Хвостенком (Тартюф) у головній ролі і закінчується вистава.

Переказувати сюжет немає сенсу, бо він відомий кожному. А от історія самої п'єси, поставленої у Версалі в 1664 році, заслуговує на кілька слів.

На прем'єрі «Тартюфа» була також моя знайома, яка два роки мешкає у Версалі. Вона сказала, що відразу потрапила в атмосферу Версаля, і що Мольєр «догнав» її у Львові, адже щороку червень у королівському містечку присвячений цьому видатному французькому драматургові - впродовж місяця всюди — на вулицях, на маленьких і великих сценах — ідуть вистави Мольєра у виконанні різноманітних професійних і аматорських колективів. Моя знайома сказала, що наступного року заньківчанський «Тартюф» мав би теж долучитися до цього фестивалю. «То був би шалений успіх!» — сказала моя товаришка.

А наразі «Тартюф» радуватиме, дивуватиме і вражатиме львів'ян і гостей міста, але вже в новому театральному сезоні.