Передплата 2024 «Добра кухня»

Гроші, за які мали купити міни, осіли в «тіні»…

За свідченнями одного з посередників, колишні чиновники Міноборони вимагали 20-відсоткові «відкати»

Олександру Лієву та його спільникам приписують півторамільярдну оборудку з коштами на озброєння ЗСУ. Фото СБУ
Олександру Лієву та його спільникам приписують півторамільярдну оборудку з коштами на озброєння ЗСУ. Фото СБУ

Не встиг вщухнути скандал із корупційними оборудками при тендерних закупівлях одягу і продуктів харчування для Міноборони, в яких фігурує львівський бізнесмен Ігор Гринкевич, як «ожила» інша скандальна справа з прикметником «львівський». СБУ оголосила підозру і обшукала менеджерів компанії «Львівський арсенал», колишніх і нинішніх чиновників Міністерства оборони, яких підозрює у розкраданні майже 1,5 мільярда бюджетних гривень. За ці кошти повинні були на початку повномасштабної війни закупити 100 тисяч мінометних мін для ЗСУ. Але жодної з них наші воїни не отримали. Інша сенсація у цій справі: попри клопотання прокурорів, Вищий антикорупційний суд України, ВАКС, відмовився відправляти головного фігуранта оборудки у СІЗО (з альтернативою внесення застави у 268 млн грн), а випустив його на волю прямо у залі засідань.

Чому ВАКС випустив Лієва з-під варти? У Центрі про­тидії корупції кажуть, що у кримінальній справі про розкра­дання бюджетних коштів Офіс Генпрокурора і Національна по­ліція порушили підслідність (ха­латність чи свідомі дії?). Від са­мого початку до розслідування потрібно було долучити НАБУ, САП, але цього не зробили. Порушення підслідності може призвести до того, що зібрані докази суд може визнати неза­конними, а відтак справа може розпастися, зловмисники мо­жуть уникнути покарання…

Жодного стосунку до міс­та Лева «Львівський арсе­нал» не має. За повідомлен­ням «Радіо Свобода», у серпні 2022 року чиновники МО укла­ли з фірмою «Львівський арсе­нал», що називала себе поста­чальником озброєнь і військової техніки, контракт на закупів­лю партії боєприпасів. Оборон­не відомство переказало на рахунки компанії обумовле­ну суму — як передоплату. Час­тину цих коштів «арсеналівці» перевели іноземній компанії, яка зобов’язувалася присла­ти міни в Україну. Однак жод­ного «гостинця» для росіян так і не надійшло. Державні кошти «Львівський арсенал» сховав глибоко у тінь, переказавши їх іншій, пов’язаній зі собою фір­мі на Балканах. Решта суми за­лишилася без руху на рахунках в одному з київських банків.

У пресі з’явилися деталі та­ємних корупційних домовленос­тей. За словами одного з посе­редників, представника фірми Sevotech Хорошаєва, колиш­ні чиновники Міноборони хотіли отримати 20-відсоткові «відка­ти» від контракту з «Львівським арсеналом». Скажімо, за міни, які коштували 240 євро, вимага­ли 330 євро. А за ті боєприпаси, що коштували 510 євро, треба було заплатити 630 євро…

Оборудку СБУ розкрила за сприяння нового міністра оборо­ни Рустема Умєрова. У разі до­ведення вини у суді винуватцям загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.

У «схемі» фігурують Олек­сандр Лієв, який був керівником Департаменту військово-техніч­ної політики, розвитку озбро­єння та військової техніки МО, нинішній керівник цього депар­таменту Тоомас Накхур, а також очільник «Львівського арсена­лу» Юрій Збітнєв (екснардеп). Лієв заперечує зловживання, стверджує, що, навпаки, був жорстким у питанні дисципліни постачань…

Утім, до Лієва запитань ба­гато. До окупації Криму він пра­цював на півострові міністром курортів і туризму, на прези­дентських виборах 2010 року був довіреною особою Януко­вича. А коли окупанти взялися проводити у Криму так званий народний референдум, закли­кав «почути, що говорить Крим, а саме — про розширення по­вноважень».

Сумнівний бекґраунд не за­вадив Лієву обійняти стратегіч­ну посаду в Міноборони України. Два роки тому Лієв став заступником начальника депар­таменту державних закупівель МО, а через кілька місяців його було призначено тимчасово в. о. керівника департамен­ту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військо­вої техніки Міноборони України.

«Лієв своїм підписом визна­чав, які контракти підписуємо на зброю, які треба робити пе­редоплати. По суті, людина з одіозною репутацією була єди­ною в країні відповідальною за закупівлю зброї. Це не вклада­лося у жодну логіку. Але цьо­го СБУ не бачила рік, — заяви­ла виконавчий директор і член правління Центру протидії ко­рупції Дарія Каленюк. І дода­ла: — Лієв і Накхур — не дріб­ні персони, вони виконували свої дії і схеми під певним при­криттям, коли їм хтось гаранту­вав. Чи ведуть дороги до екс-заступника міністра оборони Дениса Шарапова, колишньо­го бізнес-партнера Андрія Єр­мака? Наскільки Денис Шара­пов був пов’язаний у справах закупівель зброї через фірми-прокладки — ці питання ще тре­ба добре вивчати…».

Пані Дарія підсумовує: «Усіх цих корупційних скандалів і зло­вживань можна було би уник­нути, якби ексміністр оборони Резніков хотів управляти мініс­терством і робити його ефек­тивним. Безконтрольність, без­відповідальність у Міноборони процвітали десятиріччями. Змі­нювати ці практики потрібно було ще до початку повномасш­табного вторгнення, коли було зрозуміло, що росія вибудовує свої збройні сили навколо укра­їнських кордонів. Ані до повно­масштабного вторгнення, ані після міністр не займався зміна­ми. Це вилилося в те, що ми ба­чимо, — мільярди гривень піш­ли на рахунки фірм-прокладок, офшорних компаній, витрачені на купи сміття».

Схожі новини