«Автори російського проєкту «Бабиного Яру» хочуть перетворити це місце у своєрідний Діснейленд...»

Останніми днями все частіше у політичних новинах звучить словосполучення «Бабин Яр». Ідеться про київський меморіал нацистським жертвам Голокосту. Точніше, про конфлікти щодо побудови цього комплексу в українській столиці. Значною мірою вони виникають через те, що за цією темою стоїть велика політика. Розіграти політичну карту на «Бабиному Яру» хочуть недруги нашої держави — щоб потім козиряти нею перед світом і дискредитувати Україну. Про це йдеться у розмові кореспондента «Високого Замку» з відомим істориком, колишнім керівником Українського інституту національної пам’яті, а нині народним депутатом Володимиром В’ятровичем.

— Пане Володимире, поясніть нашим читачам, у чому суть цього проти­стояння. Хто, з ким і через що конфліктує?

— Ми маємо конкуренцію двох проєктів меморіаль­ного комплексу «Бабин Яр». З одного боку — національ­ного, який за участі вітчиз­няних експертів підготував однойменний Державний заповідник за підтримки Мі­ністерства культури, Інсти­туту історії й Інституту наці­ональної пам’яті. А з іншого боку, того проєкту, який фі­нансують російські олігар­хи — Павло Фукс, Михай­ло Фрідман, Герман Хан. Як відомо, частина з назва­них олігархів перебуває під світовими санкціями — за співпрацю із Владіміром Пу­тіним…

Цій конкуренції вже кілька років. Ситуація почала до­корінно змінюватися з кін­ця минулого року, коли зга­дані олігархи отримали як союзників державну вла­ду в Україні. Нинішнє керів­ництво країни, замість того, щоб підставити плече про­єкту державному, раптом оголосило про підтримку того, за яким стоять набли­жені до Кремля російські біз­несмени. Коли було озвуче­но цю дивну позицію, один із авторів російського проєкту, Ілля Хржановський, оскан­далився тим, що запропону­вав перетворити «Бабин Яр» у своєрідний Діснейленд, де кожен охочий може стати чи то жертвою, чи то катом, який цю жертву вбиває…

Далі почалися дивні дії з боку Міністерства культури — воно погодило документи цього російського проєкту. Дійшло до того, що дозво­лило будівництво меморіалу на території колишнього… православного цвинтаря. Це є блюзнірством щодо єв­реїв, традиції яких заборо­няють розкопувати місця, де поховано людей, і прово­кацією щодо православної громади міста Києва.

Кілька місяців тому було повідомлення-попереджен­ня Служби безпеки України на ім’я президента — про те, що згаданий проєкт може бути небезпечним чинником політичної дестабілізації у державі. Однак через кілька тижнів після цього у Депар­таменті захисту національ­ної державності СБУ, від іме­ні якого було надіслано лист на Банкову, відбулися змі­ни. Експертів, які підписа­ли цей лист, звільнили. На­томість з’явився інший лист від СБУ, в якому було ану­льовано попередні висно­вки і вже йшлося про відсут­ність будь-якої небезпеки у російському проєкті…

Зараз реалізація цього проєкту вийшла на стадію виділення земельних діля­нок. Минулого тижня питан­ня мали вирішувати на сесії Київської міськради. Розу­міючи, що забракне голосів (проти проєкту виступають депутати від «Європейської Солідарності», «Голосу», «Батьківщини»), міський го­лова Віталій Кличко, який дуже наполегливо проштов­хує цей проєкт, вирішив від­класти питання. Його спро­бують порушити на сесії Київради у четвер, 18 люто­го.

— Чому Кличко підтри­мує те, чому противлять­ся названі вами депутати?

— Його аргументація дуже дивна. На думку київського мера, немає нічого страш­ного у тому, що проєкт фі­нансують росіяни. Мовляв, росіяни є різними… Бачимо спробу прикритися емоція­ми у вирішенні справи дер­жавної ваги. А також — не­бажання київського мера побачити небезпеку того, що російський проєкт за­мість увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру вкотре перетворюється на місце конфронтації і дискредита­ції українців.

— У чому саме небез­пека російського задуму? Експерти кажуть про на­ративи Кремля, які начеб­то хочуть закріпити у цьо­му меморіалі…

— Основою державного, українського проєкту є ба­жання вписати історію Ба­биного Яру в українську іс­торію. Бо йдеться про місце на території нашої країни. І Голокост — це частина укра­їнської історії. Крім євреїв, протягом двох років у Баби­ному Яру нацисти знищува­ли тисячі інших не угодних їм людей, серед яких були представники ромського народу, радянські військо­вополонені, українські на­ціоналісти, звичайні мирні люди, хворі…

За концепціями, які пре­зентував російський проєкт, Бабин Яр взагалі виривають з контексту української істо­рії — українців там немає. Це місце представляють як сві­товий символ пам’яті жертв Голокосту. На жаль, там фак­тично не йдеться про інших жертв, які загинули на цьо­му місці. Зважаючи на те, як спекулятивно російська пропаганда використовує тему Голокосту, небезпід­ставними є побоювання, що в авторів російського про­єкту буде бажання звину­ватити українців у масових розправах над євреями, по­казати цю історію як історію про українців-колабораціо­ністів.

— Як ви оцінюєте по­зицію щодо майбутньо­го меморіалу професора Центру досліджень Голо­косту та геноцидів в Ам­стердамі — нідерландця Карела Беркгофа? Сво­го часу він в інтерв’ю «Ви­сокому Замку» казав, що ваш погляд на це питання — необ’єктивний. Чи мож­на вважати, що Беркгоф теж іде у фарватері росій­ської пропаганди?

— Карел Беркгоф був од­ним з тих дослідників, екс­пертів, яких запросив зга­даний російський проєкт на роль провідного науковця. Він брав участь у розробці цієї концепції. Але десь рік-півтора тому оголосив, що виходить із російського про­єкту. Він скептично ставить­ся до того, що хочуть реалі­зувати Фукс, Фрідман, Хан, Хржановський. Люди, які мали відмінний від мого по­гляд на концепцію «Баби­ного Яру», зараз поступо­во відмежовуються від того, що пропонують російські олігархи.

— В який спосіб варто було би діяти українській владі, щоб вшанування жертв Бабиного Яру було належним?

— У нас є Національ­ний заповідник «Бабин Яр», створений ще за часів Ві­ктора Ющенка. Цей за­повідник має власну кон­цепцію меморіалу, який розробили українські нау­ковці, історики, його обго­ворюють світові вчені. Ця концепція є готовим ре­цептом того, що треба ро­бити для достойного вша­нування жертв Бабиного Яру. Держава має підтри­мати його — насамперед фі­нансовими ресурсами. Тим самим було би підкресле­но державну повагу до цих жертв. Не можна сприймати аргументи на кшталт «слава Богу, знайшлися російські бізнесмени, які готові дати кілька мільйонів доларів, бо це зніме навантаження на наш бюджет». Ніхто з росій­ських олігархів просто так не викине мільйони доларів задля того, щоб допомогти українцям розібратися з їх­ньою історією.

Думка з приводу

Йосиф Зісельс, співголова Асоціації єврейських організацій і громад України

У нас було вже кілька су­ворих «війн» по «Бабиному Яру», коли ми захищали цю територію від «варягів». Від тих, хто хоче прийти й по­дарувати нам щось таке не­ймовірне, від чого «буде всім щастя». А вони бу­дуть білі й пухнасті і на весь світ говори­тимуть: бачите, ми це зробили — а Украї­на не змогла!

Я і тисячі таких, як я, категорично про­ти російського проєкту. Україна повинна сама створювати такий меморіал. Сама, своїми зусиллями — з допомогою між­народних бізнесменів, можливо, навіть із Росії. Але керівництво цим проєктом, його концепція, основні експозиції пови­нні бути українськими.

Я не хочу «хорошого проєкту», за яким стоять Путін і Сурков!

У 2016 році приходять до нас три ро­сійські мільярдери — Михайло Фрідман, Герман Хан і Павло Фукс. Кажуть: ми вам подаруємо меморіал і музей, даємо на це 100 млн доларів… Це пастка! Безко­штовний сир буває тільки у мишоловці. Не вірю, що без дозволу Путіна, без його благословіння наближеним до нього мі­льярдерам дозволять вкласти 100 млн доларів у країну, з якою він воює, яку він грабує, територію якої анексує!

Фукс казав мені: ми побудуємо ваш вселенський проєкт! Кращий, ніж в Ізра­їлі, ніж у Вашингтоні. Приєднуйтесь до нас! Я казав йому: земля, де ви збираєте­ся будувати, — місце цвинтаря. Мене з ди­тинства привчали, що не можна будувати на цвинтарі, турбувати прах померлих…

Український проєкт дуже гідний. Дуже чутливо ставиться до традицій різних на­родів… Гроші на меморіал можна було би знайти, якби наша влада ставала на бік українського проєкту. Але Зеленський, не розібравшись, схвалив російський…