Про страх перед владою і страх Господній

  • 25.10.2012, 14:28
  • 1 220

Дорогі в Христі! Щоразу, як Україна готується до чергових виборів, Українська Греко-католицька церква нагадує своїм вірним, а також людям доброї волі, про три важливі речі.

1 — вибори — це Божий дар, який ми зобов’язані шанувати шляхом активної в них участі; 2 — слід голосувати за тих кандидатів, котрі своєю діяльністю найбільше довели, що дбають про загальне благо; 3 — кожен виборець має моральний обов’язок голосувати чесно, тобто згідно з волею власного сумління.

Проте очевидно: що дужче недобросовісні політики маніпулюють процесом виборів, то більше заклик Церкви голосувати чесно повисає в повітрі, оскільки зростає число людей, яким він видається наївним і утопічним. Надто багато людей, навіть усвідомлюючи незаконність і аморальність маніпуляцій, визнає за краще підкоритися владному тискові чи піддатися примітивному підкупу. Чому?

Відповідь на це питання одна: СТРАХ, — страх, що за відмову коритися маніпуляціям тебе виженуть з університету; страх втратити роботу; страх перед карою, яку можуть застосувати за потурання органів влади негідні та жорстокі люди. Такий страх морально ламає людину, оскільки нашіптує їй: «Усі ці загрози реальні, вони висять над тобою вже тепер. Ти маленька людина, ніхто тебе не захистить — тобі краще підкоритися».

Таким є перший із можливих розв’язків, до якого може вдатися людина: дати себе зламати і слухняно виконувати те, що від неї вимагають. Як вона після цього почувається — залежить від вразливості її серця. Комусь вдається приглушити голос свого сумління, але здебільшого прості люди терплять від такого насилля і відчувають тягар гріха.

Другий розв’язок — це махнути на все рукою і не йти голосувати. У такому разі людина начебто й не вчинила нічого проти своєї совісті. Але чи справді діяла вона згідно з власним сумлінням?

Третій розв’язок — це не дати себе зламати, голосувати згідно зі своїми переконаннями, хоч якими вони є. Така поведінка вимагає духовної сили, відваги та усвідомлення власної людської гідності.

Утім, часом виявити героїзм психологічно легше, коли ворог є видимим, а небезпека — прогнозована. Виявити ж героїзм перед авторитарною владою складніше, бо ворог не персоніфікований, а небезпека — розмита. Тут людину лякає радше уявлення про те, що може з нею статися. Пасивність і громадянське дезертирство в цьому разі видаються більш безпечними, ніж активний спротив.

Чи є ліки від такого страху? Невже він стане фатумом нашої історії, який перекреслить майбутнє наше і наших дітей?

Найперший лік від цього липкого почуття — міжлюдська солідарність. Адже страх живиться тим, що людина почувається самотньою. Він всесильний, якщо особа не знаходить опертя у своїй родині, серед друзів і загалом у спільноті.

Ще один лік від страху — голос людського сумління. Він тихий, але набагато сильніший, ніж хтось із нас собі думає. Історія Церкви знає численні випадки раптових навернень і щирого каяття, причиною яких є лише одне: нестерпний докір сумління. Історія людської культури була б немислимою без цього осяйного преображення людини, за яким стоїть рішуче подолання нею власного страху.

А в основі будь-якого подолання страху є перемога, що її здобуває в людині божественне над гріховним. Блаженний Папа Іван Павло ІІ напередодні третього тисячоліття, коли багато хто снував апокаліптичні сценарії, закликав увесь світ не боятися і переступити поріг надії! Це означає, що у людини, яка поклала свою надію на Господа, страх перед владою чи іншою земною загрозою поступається місцем визвольному страхові Божому.

Коли людина боїться, вона не зможе захистити навіть найріднішу їй особу, а тому зрікається любові та інших Божих заповідей. А страх Господній — це готовність виконувати Його заповіді, зокрема любити свого ближнього.

Тому не обманює людину Церква, коли пропонує сповнитися острахом Господнім, що означає довіритися Йому, відчути Його присутність біля себе і Його всеоживляючу десницю на собі, і тому позбутися земного страху та почуття самотності. Хто довіриться цьому великому почуттю, той перестане боятися і сповниться надією.

Благословення Господнє на вас!

(Друкується зі скороченням).

Святослав, глава УГКЦ

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень