Як українська шкільна наука до європейського освітнього простору «приміряється»…

Головне питання порядку денного — «Входження української системи освіти у європейський освітній простір». Учасники обговорюють пройдений упродовж останніх п’яти років шлях реформування вітчизняної освіти.

Коли учителям здібності у своїх підопічних «наказано» виявляти

Нагадуємо читачам: після прийняття у 2017 році базового закону «Про освіту», а у 2020 році - закону «Про нову загальну середню освіту» у нашій державі почалась реалізація проєкту «Нової української школи». Це стало сигналом про те, що вітчизняна шкільна освіта, взявши курс на європеїзацію навчання, почала впроваджувати нові підходи. Головним натхненником та мотиватором для всіх тих, хто на чолі з тодішнім Міністром освіти та науки України Лілією Гриневич започаткували реформаторські зміни, став досвід та досягнення фінських освітян. Найперше йдеться про запровадження таких засадничих європейських принципів у навчанні, як методи та прийоми, які дозволяють не просто навчати дітей, а сприяти їх розвитку як творчих особистостей та залучити до процесу навчання нарівні з усіми іншими дітей з особливими потребами. Для цього активно впроваджується принцип інклюзивного підходу у навчанні. Ще одним орієнтиром на новому шляху української шкільної науки стала законодавчо закріплена вимога до педагогів щодо задоволення освітніх потреб їхніх підопічних. Учителям «наказано» вже на ранньому етапі, у шкільних стінах виявляти у дітей, хто з них до чого має найбільше здібностей — чи то про схильність до гуманітарних предметів йдеться, чи то про природничо-математичну обдарованість, чи то про мистецькі, музичні або спортивні таланти-задатки.

Нехай не так швидко, як того хотілося

Про все це, як і очікувалося, йдеться на сьогоднішньому форумі у Трускавці, організатором якого виступила Асоціація «Відроджені гімназії України». Для виступів, обговорень, участі у презентаційних заходах, як інформує пресслужба Трускавецької міськради, приїхало близько 100 учасників з 15 областей України. Серед тих, на виступи яких очікували з особливим інтересом, є й зарубіжні гості.

На другий день роботи форуму відбулась презентація систем освіти Італії та Ізраїлю. Цікаво було слухати як президента Асоціації керівників шкіл та гімназій Італії Антонелло Джанеллі, так і віцепрезидентку Асоціації керівників закладів освіти України, директорку одеської
СЗШ № 26 Тетяну Жорницьку.

Перший, звісно ж, поділився тими досягненнями освіти на Апеннінському півострові, які викликають інтерес в Україні. Тетяну Жорницьку ж уповноважили розповісти про «секрети» ізраїльської шкільної науки. Після презентаційної частини педагоги поспілкувались у «вузькому колі».

Українським освітянам є чому навчитись у своїх іноземних колег — особливо у такій делікатній сфері, як робота з дітьми з особливими потребами. Навіть теперішні, скромні інклюзивні досягнення України, якщо порівняти їх із тим рівнем, які у цій «галузі» демонструють європейські країни, все ж таки справляють враження: віз рушив, на місці не стоїмо. Нехай не так швидко, як того хотілося, але українські діти з особливими потребами, які до початку реформи освіти в нашій країні не мали шансів інтегруватись у повноцінне життя суспільства, тепер здобули інший статус. Він відчинив для них двері у широкий світ, зробив неможливе можливим. Ці діти — більше не інваліди. Не сидять вдома за зачиненими дверима, а ходять до одних і тих же самих шкіл, що й всі їхні однолітки. Разом радіють та сперечаються, дружать та змагаються між собою. Значить і педагоги, як було зазначено на форумі, мають підстави бути задоволеними собою.