"У мене немає дому": найбільше від карантину потерпають безпритульні люди

Більшість з нас тепер на карантині. Хто має таку можливість, працює з дому. Дехто на роботі за межами дому, бо така робота. А безпритульні на вулиці — вони не мають дому. Ними опікується спільнота взаємодопомоги «Емаус — Оселя». Щочетверга мешканці «Оселі» збирають біля Порохової вежі у Львові тих, хто не має даху над головою — щоб нагодувати, дати щось тепле з одягу і підтримати словом. В умовах карантину «Оселі» дуже важко це робити, як і триматися самій на плаву, бо одне з основних джерел самофінансування «Оселі» — благодійні крамнички — в умовах карантину зачинені. То чи збере Спільнота цього і наступного четверга нужденних біля Порохової вежі? Я запитала про це у заступника голови Спільноти «Емаус — Оселя» Наталії Саноцької.

— В «Оселі» проживає 25 безпритульних осіб, які відновлюють своє життя, — розповіла журналістові «ВЗ» Наталія Саноцька. — Зараз Спільнота функціонує, люди проходять процес ресоціалізації, харчуються… Але у нас закрилися благодійні крамниці, які досі фінансували Спільноту. Ми жили за рахунок того, що люди за благодійну допомогу купували у нашій крамниці речі, які львів'яни віддають нам у контeйнер. З тих коштів ми утримували Спільноту.

— Тобто речі, які віддавали люди, ви приводили у товарний вигляд і продавали у благодійній крамниці?

— Ні, не так. Ті речі, які нам віддають люди, ми сортуємо на різні «фракції». Перша «фракція» — це речі, які потрібні безпритульним людям, — теплий і зручний одяг, бажано темний, переважно чоловічий. Ці речі ми роздаємо безкоштовно в осередку підтримки бездомних людей. Є речі, які не потрібні безпритульним людям, як-от жіночі сумочки, біжутерія, сукні, блузки, туфлі на підборах. Усе це йде у нашу благодійну крамницю, де будь-хто може придбати цю річ за благодійну пожертву, підтримуючи таким чином наші соціальні проєкти. Бо безпритульним людям потрібний не лише одяг. Їм треба ще й помитися, постригтися, поїсти, отримати консультацію соціального працівника. Ми відновлюємо таким людям документи, а також надаємо долікарську медичну допомогу. На це все також потрібні кошти.

— Ця крамничка закрилася у зв'язку з карантином?

— Так. Але попри те, що крамниця зачинена, ми все одно годуємо безпритульних людей, бо найбільше потерпають від карантину і вірусу безпритульні люди. Вони залишилися самі з собою у порожньому місті. Усі люди сидять вдома, а вони не мають дому, холодильника, кухні, ванни… І усі ці люди є нашими підопічними. Тому ми далі годуємо їх щочетверга о 14-й годині біля Порохової вежі. Минулого четверга ми приїхали, привезли усі засоби гігієни. Безпритульних було багато, і вони так тішилися, казали, що не сподівалися, що ми до них приїдемо.

— Карантин триватиме ще довго. Крамниця зачинена. Звідки братимете кошти на утримання і харчування безпритульних?

У нас при «Оселі», окремо від Спільноти, діє осередок підтримки безпритульних людей у Винниках, куди щодня приходили безпритульні і отримували санітарно-гігієнічні послуги — душ, стрижку, прання одягу і їжу. Зараз у зв’язку з карантином довелося скоротити відвідини цих людей. Тепер ми працюємо тільки у вівторок та п’ятницю. Що нас чекає — важко сказати, бо ми, як і всі, зависли у невідомості. На сьогодні ще маємо запаси міцності, цей тиждень протрималися. Довелося перевести благодійну крамницю в онлайн-режим. На фейсбук-сторінці, в інстаграмі намагаємося донести людям інформацію про те, що у нас продовжують проживати 25 осіб, яких ми повністю утримуємо.

Попри те, що просимо нам допомогти, ми ніколи не стояли з простягнутою рукою. Це принцип «Оселі»! Ми самі заробляємо на своє утримання. Усі безпритульні у Спільноті працюють. Це відновлює людину — щоб не жебракувати, а заробити. Зараз у нас працює майстерня з ремонту меблів, там працює до десяти осіб. Якщо люди нам віддають меблі, які їм не потрібні, ми відновлюємо їх, й онлайн реалізовуємо за благодійну допомогу. Правда, довелося відмінити видачу одягу, взуття, меблів, сумок нужденним із Львівської області. Людям з області ми допомагали раз на місяць. Не хочемо, щоб всупереч карантинним заходам люди з області їхали до нас… Що буде з нами далі? Ми розглядаємо будь-які варіанти. Раніше, коли «Оселя» не мала благодійної крамниці, наші мешканці ходили копати городи до господарів із Винник. Можливо, і тепер хтось захоче скористатися нашою допомогою. Наша Спільнота зараз у дуже великій скруті.

— Скільки одночасно нужденних ви годуєте біля Порохової вежі?

Близько 100. Не лише годуємо, а й спілкуємося з цими людьми, заохочуємо змінити своє життя. Для них ми — як рятівна ниточка, за яку можуть схопитися…

«Ми ніколи не стояли з простягнутою рукою. Це принцип „Оселі“! Ми самі заробляємо на своє утримання. Усі безпритульні у Спільноті працюють. Це відновлює людину — щоб не жебракувати, а заробити».