Брюссельська капуста росте аж до морозів

А ось львів'янин Максим Шевчук не розлучається з цією культурою вже понад 20 років (відтоді, як розпочав займатися городництвом). Що­сезону вирощує її на своїй дачі в примісь­кому селі Солонці.

Згаданий овоч приваблює господаря не лише смаковими якостями, а й есте­тичним виглядом. На ділянці, де завжди панує порядок, чоловік полюбляє вла­штовувати живоплоти. Саме ним слугує «брюсселька», котра чудово підходить для ландшафтного дизайну. Вона вирос­тає заввишки 1,1−1,3 м, тож висаджені рядком рослини утворюють своєрідний тунель.

Досвідчений городник поділився се­кретами догляду за цими овочами. Він випробував кілька сортів, однак зупинив вибір на гібриді АбакусF1, котрому не зраджує багато років. Отож насамперед купує фірмове високоякісне насіння, яке висіває в ящички 1 травня. Уже 1 червня отриману розсаду заввишки 15 см пере­селяє у відкритий ґрунт. При цьому кож­ного сезону — на нове місце.

Висаджує капусту по краях грядок — одним рядком. Хоча пробував і в кілька рядів, проте переконався, що рослини цього не люблять, адже потребують об­дування вітром з обидвох боків.

Максим Павлович розповів про власну випробувану технологію, котру жартома називає «максимівською». Спочатку на площі садить часник. Залишає краї (80 см — 1 м до стежки), де «прописує» ряд цибу­лі на зелень. Поступово її вириває, після чого тут висаджує розсаду «брюссельки». Невдовзі дозрілий часник викопує, тож у зміцнілої качанистої з’являється достат­ньо місця для вегетації.

До речі, рослини висаджує на ділянку, ще навесні заправлену органікою. Робить таке через 80−90 см одна від одної. А ось інтервал 50 см ентузіаст вважає помил­кою початківців, бо невдовзі виростуть стебла заввишки понад метр, яким буде затісно.

Надалі необхідно боротися з чисель­ними шкідниками. Зокрема, верхівки цієї капусти полюбляє гусінь, у качанчики від­кладає яйця капустяна муха. Дошкуляє ще одна ненажера — білокрилка, що ви­смоктує сік. Тож не обійтися без обпри­скування.

На початку серпня його припиняють, аби хімічні речовини не потрапили в плоди, адже невдовзі розпочинається збирання. Першого місяця осені дачник обрізає нижні зони заввишки 15 см. Тоді ж встановлює міцні кілки, які забиває кувалдою, і підв'язує стебла (оскільки вони важкі, то від вітру й дощу можуть впасти).

У жовтні пан Максим через кожні два тижні стинає качанчики гострим ножем. Можна і ламати, але, на його думку, аку­ратні й рівні зрізи значно ліпші. Виконує операцію сухої днини, бо коли надворі волого, то на ранах оселяються бакте­рії.

Збір урожаю триває упродовж жов­тня-листопада, аж до самісіньких мо­розів. «Коли стовпчик термометра опускається нижче -8°С, тоді головки прибираю. Теплішої погоди рослини за­лишаються на городі. Якщо ж почина­ються морози, а верхівка ще не дозріла, то її зрізую та заношу у прохолодне міс­це, де плоди доходять кондиції і з часом збільшуються удвоє», — зазначає дбай­ливий чоловік.

Частину продукції Максим Шевчук ви­користовує для поточного споживання, іншу тримає у холодильнику чи заморо­жує. З цих овочів він готує чимало страв. Головне, каже, — не перетримати на вогні, аби головки залишалися хрусткими. Але погано й недоварити — щоб не втратився смак.

Алла КОВАЛЬСЬКА.