Майоран – ковбасна трава

Стародавні єгиптяни дарували букетик цієї травички на знак захоплення. Сьогодні майоран використовують у кулінарії як ароматну приправу.

У перекладі назва цієї пряності звучить як «не­зрівнянний». Так назвали майоран за солодко-камфор­ний аромат, за вишуканий гір­кувато-гострий смак.

Батьківщиною майорану є Середземномор’я і Мала Азія. Поширений у країнах Близького Сходу, Центральної Європи та Північної Африки. Розрізняють два види — листовий майоран і квітковий. Перший вид — гілляс­тий багаторічний напівчагарник — росте зазвичай у південних країнах. Другий вид — невели­ка однорічна рослина з невели­ким листям. Росте в Європі, ви­рощують у теплицях і парниках. Той, що росте в Азії, значно аро­матніший за європейський.

Майоран застосовують для виготовлення засобів, призна­чених для комплексної тера­пії патологій органів травлен­ня, сечовидільної і дихальної систем. Їх часто призначають у випадку неврозів і безсоння як седативний засіб.

Вживають настої і відва­ри з трави майорану за ме­теоризму, нежитю, застуди, грипу. Настій майорану вико­ристовують для полоскання, коли болять зуби і є запаль­ні процеси в роті і горлі. Маз­зю на основі майорану лікують ревматизм і наслідки травм. Компреси з кашки майорану добре діють на застарілі мозолі. Цікава властивість цієї трави — замінювати сіль, коли сіль вжи­вати не можна взагалі або дуже обмежено. Для хворих на діа­бет, ожиріння, а також для тих, хто дотримується безсольових дієт, майоран незамінний.

Майоран — улюблена пря­ність польської, литовської, бі­лоруської, латиської і естонської кухонь. Сушений майоран до­дають у ковбасні фарші — звід­си одна з його назв — ковбасна трава. Він не лише ароматизує м’ясний фарш, а й облагоро­джує саме м’ясо, роблячи його ніжнішим. Його можна додавати у страви для додання їм солод­кого, пряно-квіткового аромату, який дуже схожий на кардамон, і для смаку — гостро-пряно­го, пекучого, тонкого і солодко­го. Аромат майорану нестійкий, тому приправу слід додавати у кінці приготування, буквально перед подачею.

Печінковий паштет з майорановим маслом

1 кг яловичої печінки, 100 г вершкового масла, сіль — до смаку, 2 маленькі лаврові листки, 2 ст. ложки коньяку, 3 великі яйця, 4 го­рошини духмяного перцю.

Для майоранового мас­ла: 200 г вершкового масла, 40 г свіжого майорану, 2 ч. лож­ки готової гірчиці. Майорано­ве масло. Розм’якшене мас­ло збити, додати гірчицю і дуже дрібно посічену зелень. Все ще раз збити і охолодити.

Яйця зварити. Яловичу печін­ку нарізати на невеликі шмат­ки довільної форми і опустити у воду, закип’ятити з лавровим листям і духмяним перцем. Зва­рити печінку до зміни кольору. Змолоти печінку і яйця кілька разів через м’ясорубку, спер­шу з грубою, потім з дрібною решіткою, поступово додаю­чи розм’якшене вершкове мас­ло, коньяк і сіль. Вимісити і роз­класти масу на пергаменті або фользі. Змастити паштет охоло­джений майорановим маслом, згорнути у вигляді рулету, охо­лодити впродовж 1 год. Наріза­ти рулет на скибочки завтовшки 1 см і подати як закуску.

Риба, запечена з яблуками

0,5 кг яблук, 2 ст. лож­ки вершкового масла, 1 ст. ложка оливкової олії, зелень петрушки, сіль, перець чилі, майоран і аніс — до смаку, 1 кг філе морської риби, 1 лимон.

Філе нарізати на шматочки. Вичавити сік з лимона і скро­пити ним шматочки філе, посо­лити, поперчити і приправити майораном. Очистити яблука, вирізати серцевини, нарізати кружальцями.

Викласти у змащений олив­ковою олією горщик або фор­му шар яблук, посолити, по­перчити, посипати майораном. Зверху викласти шар риби. По­сипати дрібно нарізаною пе­трушкою і розкласти маленькі шматочки вершкового масла. Далі викласти ще шар яблук, а на них — аніс. Запікати у розігрі­тій до 200 °C духовці 20−30 хв.