Усі страви на Святвечір — символічні

У переддень Різдва Христового 6 січня Свята вечеря збирає за столом усю велику родину. За давньою українською традицією, у цей вечір на стіл ставлять 12 пісних страв, оскільки це останній день Різдвяного посту. І кожна страва чи продукти, з яких її готують, щось символізує.

Кутя. Найголовніша страва, з якої починають трапезу, є ак­том жертви Богові. Вона симво­лізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ тих, кого вже немає з нами.

Слово «кутя» — це части­на давньогрецького koukia або kukkia, тобто варене зерно. Найдавніша назва цих ласощів — колибо і пов’язана вона з давнім звичаєм поминальних фрукто­во-зернових приношень kolibo. Пшеничні зерна символізують землю, її родючість і воскресін­ня; мед і мак — це все, чим ряс­ніє земля, символ солодкого життя; горіхи — символ міцно­го здоров’я; родзинки — символ особистого і сімейного благо­получчя.

За давніми традиціями, кутю заправляють розведеним у воді медом з маком і маковим мо­лочком. Готова кутя зі сухофрук­тами і медом символізує родю­чість і продовження роду.

Різдвяну кашу у деяких ре­гіонах України варять не лише з пшениці, а й іншого зерна — рису, жита, ячменю, пшениці, сочевиці або перлової крупи.

Здавна люди вірили — чим багатша «начинками» різдвяна кутя, тим багатшим буде життя, плодовитішою земля і врожай­нішим рік. Тому у кутю додавали навіть цукерки, мигдаль, мар­мелад, варення, цукати…

Горох. Символ Божої весни, яка завжди відроджується в лю­дині після занепаду, символ єд­ності роду.

Капусняк. Капуста виступає як символ простоти й водночас міцності, єдності навколо однієї твердої основи — Христа-Бога.

Борщ. Символ торжества добра. Оскільки господиня го­тує пісний борщ із різних про­стих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфо­вує свою волю із простих що­денних малих здорових прак­тик.

Крім того, червоний борщ ще символізує кров вифлеємських дітей, вбитих за наказом Ірода.

Голубці. Символ страви — у назві. Голуб символізує Божу лю­бов, Святий Дух, красу і силу.

Риба. Риба є загальноприй­нятим символом Христа. Грець­ка абревіатура ІХТІОС — ім’я Ісуса читається як «риба». Саме брати- рибалки стали першими апосто­лами, яким Ісус сказав, що вони будуть «ловцями людей».

Вареники. Символ достатку.

Гриби. Дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (ніжка).

Часник. Символ очищення від гріхів, а також здоров’я. Час­ник кладуть на чотири ріжки сто­лу, а потім їдять, щоб не боліли зуби.

Пиріжки (коржі). Символ здоров’я і щастя, які людина зможе отримати в постійному спілкуванні з новонародженим Ісусом.

Пампушки. Символ свята, радості, які Богом даровані лю­дям. Мільйони святих на небі, які повірили в Ісуса, отримали вічне життя. І кожна людина на землі покликана до цього со­лодкого вічного життя.

Узвар або вода. Означає життя, яке Бог надає кожній лю­дині. Свячена вода є символом очищення тіла і душі.

Автентичним символом Різд­ва є солом’яний Дідух. Тради­ційно перед вечерею, як тільки сходила перша різдвяна зірка, до хати заносили святковий сніп — Дідух — і примовляли: «Дідух — до хати, біда — з хати». Його плели з останнього снопа, тоб­то з останніх колосків, які зібра­ли на полі. На його виготовлен­ня брали необмолочені колоски жита, вівса, пшениці. Їх прикра­шали кольоровими стрічками та додавали зілля, адже дідух — це ще й оберіг для родини. До при­кладу, мак оберігав від злих сил, а льон відповідав за те, аби ці­лий рік не боліла голова.

Слово «дідух» прийшло зі старослов’янської і в перекла­ді означає «дух предків». Його ще називали «дідом», «колядни­ком», «колядою», «снопом-ра­єм». Символізує родоначальни­ка сім’ї — Діда. Дідух уособлює місце для духів, предків, ді­дів, захисників та покровителів дому. Це символ святого відро­дження живого, що є на світі. Це жертва кращого снопа приро­ді та її силам і духам. Дідух міг мати три, п’ять чи сім ніг.

Стояти Дідух має аж до са­мого Водохреща — до 19 січня. А згодом його обробляли — обмо­лочували, зерно висівали, со­лому, за традицією, палили на дорозі. В наш час також можна висіяти зерно, хай і символічно. Ніколи не можна викидати Дідух на сміття — це прадавній символ не лише Різдва, а й зв’язок по­колінь, що мусить тривати не­розривно, символ багатства та добробуту, спокою та життя.

Кутя

Зерна пшениці про­мити холодною водою, варити на малому вог­ні, поки не зм’якнуть. Промити мак, відціди­ти і перетерти в макітрі до появи молочка. Кра­ще терти, додавши до нього 50 г цукру. Можна подрібнити мак, змо­ловши на м’ясорубці, у блендері або у каво­молці (сухий).

Зварені зерна пше­ниці додати в макітру з перетертим маком, пе­ремішати, додати мед або цукор, подрібне­ні горіхи, промиті ро­дзинки.

Грибна юшка з локшиною

Дрібно нарізати цибулю, на­терти моркву і обсмажити на олії. Злити настій з грибів у миску. Гриби дрібно наріза­ти, покласти в каструлю. Додати цибулю з морк­вою, залити бульйоном і настоєм з-під грибів. Посолити і варити близько 1 год. Додати зелень. Локшину зварити.

Голубці з картоплею

Капусту запарити, відділити листки, зрі­зати грубі прожилки.

Сухі гриби замочити і зварити.

Картоплю натерти на грубій тертці, від­тиснути рідину. Цибулю посікти і підсмажити на пательні, до цибулі додати нарізані гри­би, смажити до готовності. Змішати карто­плю і цибульку з грибами, посолити, попер­чити.

Сформувати голубці, скласти їх у кастру­лю, дно якої вистелити капустяним листям. Зверху їх також накрити листям, залити під­соленою водою, в яку додати 3 ложки олії. Готувати голубці в духовці 1 год.

Різдвяні пампушки

Мінеральну воду підігріти, додати м’яке масло, щоб роз­топилося, всипати цукор, розмі­шати, щоб розчинився, додати розкришені дріжджі, ванільний цукор, цедру, сіль, яйця, поло­вину спирту і борошно. Заміси­ти м’яке тісто, 10−15 хв. Дати тісту підійти, обім"яти і залиши­ти, щоб ще раз підійшло. Сфор­мувати кульки (36−37 штук), вкласти в них начинку і сформу­вати пампушки, залишити, щоб підійшли.

До холодної олії влити решту спирту і розігріти її. Смажити пампушки з двох боків, вийма­ти спершу в друшляк, а потім на паперові серветки. За бажання — посипати цукровою пудрою.