«Варто запровадити урок звіздарства у школах»

У Дублянах, що на Львівщині, живе майстер-звіздар Богдан Новак, який уже понад 50 років виготовляє різдвяні зірки (звізди). Поспілкуватися з майстром напередодні Різдва виявилося не так просто. Чоловік, якому 16 лютого 2025-го виповниться 80, потрапив до лікарні - послизнувся. А телефон пана Богдана у момент падіння впав у воду… Але майстер — то є майстер. Телефон висушив і склав. Звісно, через «шумові хвилі» дещо доводилося перепитувати…

Пан Богдан народився у селі Мацьковичах, що за­раз у Підкарпатському воєводстві Польщі.

— Колись у мене запитували, коли я почав займатися звіздар­ством? Я всім кажу так: звіздар­ством заразився ще в утробі ма­тері, — розповів журналістці «ВЗ» пан Богдан. — Село Мацькови­чі здавна було селом колядни­чим. До Різдва готувалися мало не цілий рік. У нас було три ха­ти-читальні, де всі готувалися до народження Ісуса Христа. З на­станням Різдвяного посту, від Першої коляди, коли святкуємо Введення у храм Святої Богоро­диці, парубки й дівчата почина­ли репетирувати колядування. За вечір при цій коляді могли ви­готовити один ріжок до різдвяної звізди, а іноді й більше. Усі нама­галися брати участь у тому твор­чому процесі. Причому звізду ви­готовляли тільки на один рік.

— А чому тільки на рік?

— Колядники брали звіз­ду і з нею йшли по селу з коля­дою. Люди оцінювали, яка звізда найкраща з трьох хат-читалень. Українська звізда має вісім ку­тів — стільки, скільки мають бані у церкві. Звізду з парними кутами треба було виготовляти за ма­тематичними розрахунками, а з непарними — ще тяжче. У Над­сянні були парні й непарні. Ко­лядували аж до Івана-Предтечі. А на саме свято Івана збирали­ся біля церкви, колядували й ту звізду розбивали. Тоді казали: яка дівчина чи парубок вхопить ріжок з тої різдвяної звізди, до року часу вийде заміж чи одру­житься… А наступного року усе повторювалося.

Пан Богдан пригадує, як жили ще у польській хаті, а йому тоді було років з десять, до стар­шого на шість років брата Пе­тра прийшли парубки, щоб ви­готовити різдвяну зірку. От тоді і брав «перші уроки» зі звіздар­ства. Коли багато людей з Над­сяння оселилися після війни у Дублянах і парубки почали роби­ти різдвяні зірки і йшли коляду­вати з ними, то місцеві дивилися на то, як на диво.

— Як довго працюєте над виготовленням однієї зірки?

— Та все залежить від кількості ріжків. Якщо восьмиріжкова — то менше місяця, але є такі, що ма­ють і 25, і навіть 30 ріжків. Тоді й двох місяців замало. Звісно, ба­гато залежить від матеріалу, з якого виготовляють звізду. А от п’ятикутних я ніколи не робив…

Дубляни, за словами май­стра, давно стали звіздарським краєм. Пан Богдан не лише осо­бисто виготовляє різдвяну зірку, а й проводить майстер-класи з її створення. Його вироби є у ба­гатьох країнах світу, зокрема у Норвегії, Португалії та Німеччині.

— Знаєте, ми колись були бід­ні, та й не було достатньо мате­ріалів, але мріяли навчитися ро­бити різдвяну звізду, — згадує майстер. — Зараз є стільки мате­ріалів, але нема тих, хто би хотів це робити… Варто запровадити урок звіздарства у школах. Тре­ба зберігати народні традиції.

А тим часом…

У липні 2022 року Міністер­ство культури України внесло традицію виготовлення різдвя­ної звізди зі села Мацьковичів до Національного переліку еле­ментів нематеріальної культур­ної спадщини. З’явилися і плани долучити її до Списку немате­ріальної культурної спадщини людства від ЮНЕСКО. Але щоб це сталося, звізда «Надсянська» потребує популяризації.