«Постав хату з лободи, та в чужую не веди...»

Хоч я звикла до міського комфорту, мрію про будиночок за містом — з вишневим садом, квітником, пасікою і домашньою живністю — псом і котом. Перш ніж вибирати ділянку під будівництво, вирішила поцікавитися, як це робили наші предки.

Нова хата — не менша, ніж стара

Город за хатою та господарськими спорудами мав виходити до річки, ставка або на долину; місце мало бути на цілині, де земля “спокійна”, або на горбку, де немає вологи. Вхід до хати планувався лише з південного боку або зі сходу (саме такі хати сьогодні переважають в українських селах. — Авт.) Нову хату не можна було будувати меншою за розмірами, ніж стару (щоб не зменшувалась сім’я). Не можна було будувати на садибі родини, де були п’яниці, злодії; там, де люди вимерли від пошесті; де були сварки і розлучення і, не дай Бог, когось вбили або хтось повісився; де раніше була церква чи інше святе місце; де колись молотили (бо будуть чорти молотити); на пустирях, вигонах, мочарах, на роздоріжжі, перехресті доріг та на межі; на камінні та болотах; де росла бузина, терен, груша або калина; де була хата, яка згоріла від удару блискавки.

Побутував обряд із використанням металевого або глиняного посуду (сковорода, горщик). Під такий посуд увечері клали жмут вовни, а вранці перевіряли, чи вона не зволожилась. Якщо так, то й житло буде вологим і будувати його в цьому місці не варто.

Перший камінь —у п’ятницю

Закладати нову хату було прийнято навесні або влітку. На Поділлі будівництво починали у п’ятницю, найкраще — коли повний місяць, щоб у хаті всього було повно. Сприятливими днями для будівництва вважались вівторок, четвер, п’ятниця та субота.

Перш ніж закладати житло, господарі цікавилися, чи не присвячений цей день комусь із святих мучеників, бо “не доведеш справу до кінця”. Після закладин уже можна було працювати всі дні, крім неділі, свят та постів.

Закладини «обмивали»

Обряд закладин нової хати починався рано-вранці. Перед місцем, де мала бути піч, ставили стілець, застелений рушником, на якому лежали хрест, букет квітів, хліб, сіль, горнятко води або вина, гроші. Старший майстер брав рушник із хлібом, цілував його, промовляючи: “Господи, допоможи”, і починав роботу. Рушник, а інколи й добрий шмат тканини і гроші (аванс) майстер забирав собі. Якщо у майстра були помічники, розраховувався з ними сам.

Дрібні гроші, зерно, хліб, вино, трави, квіти, часник, овечу вовну, лампадки, іконки, ладан, освячену воду, проскурки та інші жертовні атрибути (як і перший камінь, перший кілок, глиняні вальки та інші будівельні матеріали) обов’язково закладали господарі майбутнього житла. У деяких районах цей обряд інколи здійснювали куми (ненаш і ненашка).

Після того, як майстер з помічниками уже встиг добре попрацювати, а господар приготував усе необхідне для трапези, родичів та сусідів запрошували на “закладини”, тобто на обід на місці майбутнього житла. Таким чином сплачувалася своєрідна данина займаній природі.

За звичаєм, господар наливав чарку горілки чи вина і спочатку випивав сам, дякуючи всім, що прийшли, а потім підносив кожному по черзі, починаючи з того кінця, звідки сонце сходить.

«Квітка» — від колосків збіжжя та букета квітів

Під “голову” житла (від сходу сонця) закладали різні предмети, освячені в церкві, найчастіше — ладан (від ударів блискавки), а з протилежного (глухого) кінця — шматочок хліба, сіль, гроші (для достатку) та вовну — щоб було сухо і тепло. Більшість сучасних забудовників за традицією продовжують кидати монети під перший камінь фундаменту, аби гроші велися у хаті.

По закінченні основних будівельних робіт на даху ставили хрест, колоски збіжжя та букет квітів — це й була “квітка”. Обряд “квітки” зберігся донині, але не у прямому значенні — господарі накривають майстрам стіл і розраховуються за роботу.

Закінчуючи будівництво, майстри залишали непокритою частину даху над сіньми, бо люди вірили, що через цей отвір мусить вилетіти усе зло. Через декілька днів отвір закривали. Після спорудження хати протягом року не можна було білити всю будівлю — залишали хоча б невелику “латку” де-небудь, щоб “не бачили сторонні люди”.