У появі «чарівних тумбочок» є не тільки той, хто бере, а ті, хто дають
Тих, хто наповнював тумбочку в кадрі не буде, але вони нікуди не зникнуть і знайдуть інший спосіб і іншого чиновника, через якого вони спробують полегшити своє підприємницьке життя
Такеє діло… біда не в тому, що якийсь чиновник наколядував собі гору кешу. Зараз усі говоритимуть про чергову конкретну особу, але зверніть увагу — даний персонаж на ліжку з баблом не одинак в колообігу сірих грошей. Ця гора є тільки тому, що ці пачки принесли якісь українці. Той самий «простий народ», який бізнесує, лобіює свій інтерес і вважає за доречним прокласти стежку до власного приутку так — через хабар. Біда в тому, що для досягнення своїх (переважно простих) цілей громадяни не бачать іншого способу, як принести «котлету». І вважають «котлету» нормою.
Це важливо — в появі «чарівних тумбочок» або «невичерпних диванів» є не тільки той, хто бере, а ті, хто дають. Вони поруч із вами. Вони завжди на соцопитуваннях відповідають, що не зустрічали фактів корупції особисто. Ці достойники, що лобіювали власний інтерес і наповнювали тумбочку, можуть бути доволі благопристойними особами своїх громад, вони можуть волонтерити, можуть допомагати війську, виділяти кошти на соціальні програми. Зароблені і потрачені на благі справи кошти, з’являються в тому числі в наслідок стимулювання певного чиновника. Просто це «проста дорога», а прості дороги у нас люблять.
Тих, хто наповнював тумбочку в кадрі не буде, але вони нікуди не зникнуть і знайдуть інший спосіб і іншого чиновника, через якого вони спробують полегшити своє підприємницьке життя.
Я до чого — проблема не в тому, що є корупційні чиновники. Як і проституція, корупція існувала і існуватиме завжди. Питання в обсягах. І якщо ми хочемо, щоб «чарівних тумбочок» було менше, треба не лише хапати за волохату руку (бажано б потім доводити до логічного фіналу), куди більш важливим є прибрати підстави для появи хабаря — щоб хабарі не брали, треба, щоб їх не давали. Свідомо не давали.
Якщо бізнес може працювати спокійно, якщо йому не треба ніде «підмазувати», якщо ризик репутаційний буде вагоміший, аніж потенційні «полегшення через підмаз»… корупція почне кукситися і зменшуватися — бо навіщо, якщо можна розвиватися і без того?
На дивані валяється наслідок. Головне зло — відсутність в країні комфортного (чесного, законного, рівноправного) простору для бізнесу. Тому бізнес, який ще якимсь дивом намагається існувати тут, виживає як може. В корупційний спосіб також.
Хворобу тра лікувати не з наслідків, а з причин.
