Коли люди виходять на вулицю
У вечірніх холодних сутінках у центрі Львова, на проспекті Шевченка, під стіною будинку дівчинка років семи грає на скрипочці «Мелодію» Мирослава Скорика. Перед нею на тротуарі – картонна коробка, куди сердешні перехожі кладуть дрібні купюри. Дитина вбрана бідненько, але охайно: благенька рожева курточка, шапочка з помпончиком синьо-жовтих кольорів. Замерзлі пальчики ледве притискають струни до грифа і втримують смичок.
Зрозуміло, що вивела дівчинку сюди після уроків крайня нужда — чи то хвороба когось із родичів, чи просто після сплати «комуналки» у сім’ї банально бракує грошей на їжу. А може, щось інше — кожна людина нещасна по-своєму.
На проспекті Свободи під такою ж стіною сидить приблизно такого ж віку дитина, кутаючи у таку ж благеньку курточку песика. Перед нею — така ж коробка з кількома гривнями.
Кажуть, Арсеній Яценюк полюбляє класичну музику. Йому б приїхати у Львів та послухати Скорикову музику у сольному скрипковому виконанні на проспекті Шевченка. Хоча і в Києві, і в інших містах схожих вуличних сценок не бракує.
Недавно Яценюка визнали мільйонером. За майже чвертьстолітню історію незалежної України не було глави уряду, якого разом з його урядом так проклинав би народ. Він заслужив у нього те, що для політика означає вирок і крах — прізвисько «Сєня», карикатури в газетах і анекдоти.
Міністри декларують мізерні доходи, підвищуючи собі зарплату, пересуваючись на авто за десятки і сотні тисяч доларів і розкошуючи в хоромах.
Начальник Нацбанку Гонтарева впевнено гробить національну валюту, а її синок їздить кількома лімузинами і відпочиває на престижних заокеанських курортах у «люксах» п’ятизіркових готелів.
Давно помічено: у скрутні і смутні часи на вулицях більшає жебраків, калік. Про здирницькі і необґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги розмова окрема. Діти забувають смак цукерок, цитрусових і навіть яблук, дорослі — м’яса і риби, купуючи найдешевші харчі і вдягаючись та взуваючись у «секонд-хенді» тільки після того, як витягнуті з комори старі куртки і черевики вже не витримують чергового ремонту.
А поки що на проспекті Шевченка дівчинка змерзлими неслухняними пальчиками грає на скрипочці тужливу «Мелодію». Пожмакані купюри в її коробочці, які знецінюються, і колючі краплі крижаного дощу, які кусають бліде обличчя, схожі на сльози. До речі, легенда української естради, народна артистка України Антоніна Маренич тепер на заробітках в Італії...
