Наталія Балюк

Відверта розмова з відомою оперною співачкою, дружиною вбитого у Києві російського політика Дениса Вороненкова.

«Кордон належить народу. Народ України вирішив, що має взяти під контроль цей кордон»

До Саакашвілі я ставлюся з симпатією. 

Якщо не сцементуємо успіхів, яких досягли за 26 років Незалежності, реваншисти можуть прийти до влади.

Єдиний шанс вижити на дорозі та не погубити інших – привчити себе за жодних обставин не порушувати правил дорожнього руху.

Люблю місто Стрий. Воно має особливу атмосферу.

Я не базарна людина. І в прямому, і в переносному значенні слова.

Я собак люблю, але коли бачу пса бійцівської породи, та ще й без намордника, відчуваю, м’яко кажучи, дискомфорт.

Дві знакові події, що відбулися в Україні майже одночасно, — позбавлення громадянства Саакашвілі і закриття кримінальної справи  проти Пашинського —  це симптоматика.

 Відомий європейський політик очолив Меморіальний центр,  який займатиметься увічненням пам’яті невинно убієнних євреїв в Україні під час Другої світової війни.

Нарешті маємо оптимістичну новину. Палата представників Конгресу США більшістю голосів (майже одностайно) підтримала законопроект, що передбачає нові, болючіші санкції проти Росії.

Я  зовсім не базарна людина. У тому сенсі, що ходити на ринок за продуктами не маю часу. Зранку поспішаю на роботу, а ввечері, коли з роботи повертаюся, ринки зазвичай зачинені.

Коли «створює Малоросію»,  реагують і коментують...

Верховний головнокомандувач підтримав авантюру Міністерства оборони, яке хоче створити у Харкові інститут танкових військ.

Черговий, 19-ий, саміт “Україна-ЄС” закінчився великим розчаруванням. Замість того, щоб, принаймні, морально підтримати Україну, яка щодня ціною людських жертв відбиває атаки Росії на сході, європейські партнери, по суті, зробили підступну підніжку на шляху України до Європейського Союзу. З подачі Голландії відмовилися вставляти у підсумкову резолюцію, здавалось би, невинну і ні до чого не зобов’язуючу  фразу про євроінтеграційні прагнення України. І це при тому, що у преамбулі Угоди про асоціацію з ЄС зазначено: “Європейський Союз визнає європейські прагнення України і вітає її європейський вибір...”. Тож наразі йшлося про те, аби повторити вже давно ухвалені речі,  лише формально закріпити статус-кво у стосунках. Але ЄС чомусь дав задню. Ба більше! Нідерланди почали вимагати додати у текст нові обмеження для України. Як наслідок, у переговорах зайшли у тупик та вирішили взагалі жодних документів не підписувати. Відтак саміт завершиться без схвалення підсумкової заяви чи спільної декларації. По суті, Євросоюз  у такий спосіб дав зрозуміти Україні, що не просто зачиняє перед нашим носом двері, а відмовляє Україні у праві... хотіти бути членом європейської спільноти.  Про що свідчить ця вельми дивна (особливо після надання Україні “безвізу”) і вкрай неприємна ситуація? Насамперед про подвійні стандарти наших європейських партнерів. Втім, не вперше вони поводяться щодо України, м’яко кажучи, непослідовно, за принципом: крок вперед — два кроки назад. Такі собі танці. На жаль, часто під дудку Путіна... Євросоюз, який постав на засадах певних цінностей, замість того, щоб демонструвати приклад їх послідовного дотримання, останнім часом балансує між цими цінностями і, образно кажучи, цінами, тобто інтересами. Ціни часто-густо перемагають. Яскравий приклад — історія з будівництвом Північного потоку-2. З одного боку Німеччина, як головна скрипка ЄС, запроваджує санкції проти Росії, з іншого — підтримує будівництво  Північного потоку-2.  Що є колосальним ударом по Україні та не співмірне за своїми наслідками (насамперед  фінансовими) з тими санкціями, які застосовані проти Росії. Це все одно що однією рукою давати пряник, а  іншою вдарити кувалдою по голові.  А ще це демонстрація боязкості перед Путіним, чергова спроба його умиротворити чи хоча б зайвий раз не дратувати. Навіть не знаю, що це: наївність чи цинізм? Бо не можуть не розуміти, що такими діями йому підіграють, а відтак розв’язують руки. Та менше з тим...  Ситуація, звичайно, прикра, але не трагічна. Ані Європа нікуди не дінеться від України, ані Україна від Європи. Головне, аби ми крок за кроком робили своє “домашнє завдання”, яке за нас ніхто не зробить: з одного боку, чітко задекларувати наміри і не йти на жодні компроміси та не збиватися на манівці (хоча деякі проросійськи налаштовані європейські країни будуть нас до цього підштовхувати), з іншого — непохитно дотримуватися задекларованих намірів. Ніхто — ні Росія, ні Європа - не мають права визначати за нас наше майбутнє. Саме так прокоментував наслідки саміту Петро Порошенко. «Україна чітко за декларувала своє європейське прагнення і європейський вибір. Ми нікому це не віддамо, і ніхто не має права в нас це забрати», - сказав президент України. І додав: “Жодна країна світу не має права вмикати червоне світло на цьому шляху. І жодна нація не платила такої високої ціни на цьому шляху”. 

На початку липня місто переодягається у біле.

 Після зустрічі Трампа і Путіна,  що відбулася у Гамбурзі на полях саміту G20, як люблять висловлюватися дипломати, “прориву не сталося”.

Понад рік Львів лихоманить через «сміттєвий колапс».

Польська націоналістична влада продовжує шантажувати українців. 

Марш рівності, який пройшов у неділю в Києві під гаслом «Україна для всіх», не обійшовся без чергових провокацій. Противники заходу (зазвичай це представники праворадикальних, ультранаціоналістичних організацій) намагалися ходу зірвати: вигукували образи, а одному молодику, попри те, що протестувальників поліція взяла у кільце, вдалося вирвати у представників секс-меншини їхній прапор-веселку і підпалити його. Ото було радощів...

Чому нинішнє керівництво військового відомства хоче розчленувати унікальну Академію Сухопутних військ?

Гори непотребу у Львові біля сміттєвих баків стають уже  звичним місцевим пейзажем. Коли бачу таку картину, мимоволі відводжу очі. Неприємно це бачити, прикро, соромно...

“Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ. И вы, мундиры голубые, и ты, им преданный народ” , -  президент України на урочистій церемонії з нагоди набуття довгоочікуваного безвізового режиму між Україною і ЄС  натхненно процитував російського класика Михайла Лермонтова.

Головний редактор газети «День» - не лише про себе і свою газету, а й про сучасну журналістику, долю друкованих видань.

Якщо наполегливо стукати у двері — вам відчинять.

Є люди, які світяться добром. На жаль, їх не так багато. Вочевидь, Бог посилає своїх ангелів на землю, щоб біля них і нам хотілося стати кращими. Саме таким був Блаженнійший Любомир Гузар. Він сам часто повторював, що головне призначення і покликання людини – творити добро.

На будівлі Податкової служби у Вашингтоні є напис: «Податки – це те, що платимо за цивілізоване суспільство».

Путін знову попався на крадіжці. На спільній з президентом Франції прес-конференції нинішній господар Кремля вдався до історичного екскурсу, згадавши княгиню Анну, яка вийшла заміж за французького короля Генріха Першого. При цьому і Київську княгиню Анну і її батька князя Ярослава Мудрого назвав "русскими" і "нашими".

Пам’ятаєте старий радянський анекдот часів застою?

До сліз зворушило відео з парламенту Канади, де на День вишиванки частина парламентаріїв одягнула український національний одяг. Міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд, яка має українське коріння, прочитала у вишиванці свою доповідь.