Краще б Руслана співала і танцювала. Але не під чужу дудку...

Руслана Лижичко шокувала.


Ні, не новою піснею. На жаль, після тріумфу на «Євробаченні» співачка не видала жодного хіта. А політичною заявою. Вона вважає, що не потрібна українізація, бо Україна — “надто сильна, щоб її задушити”. Про це сказала в ефірі програми «Свобода слова». За виразом облич експертів і політологів, що перебували у студії, було помітно, що вони приголомшені...

 Коли прочитала одкровення Руслани, спочатку не повірила, подумала, може, її слова перекрутили чи вирвали з контексту. Тоді переглянула уривок її полум’яного виступу у телеефірі. Та ні, казала. Та ще й намагалася свою думку аргументувати. Розповідала, як виступала у Краматорську, де містяни ходили із синьо-жовтими прапорами. Це і дало їй підстави зробити висновок, що Україні і всьому українському ніщо не загрожує. А ось чого бракує Руслані, то це культурної революції. «Всі люди прагнуть отримати новий образ, імідж України, щоб себе ідентифікувати не тільки з вишиванками. Мені бракує культурної революції. Давайте знімемо з себе шаровари», - сказала.

 І тут я пригадала, як у вересні 2014 року Руслана, “не попередивши ні чоловіка, ні маму”, несподівано поїхала в окупований Донецьк, де зустрілася із Захарченком. Потім захоплено розповідала українським журналістам, як їй “знесло кришу” після спілкування з цим бандитом. Переконувала, що він був щирим з нею, провів  для неї екскурсію по місту, казав, що хоче припинення війни, що він не “ворог України”, “не хоче стріляти у наших хлопців”. “Я перша била себе у груди і кричала, що в Україні немає громадянської війни. Але приїхала туди і побачила, що снаряди летять у своїх... Мій головний месидж: “Стоп вогонь!”  А ще сказала, що Захарченко її “почув”, а Порошенко “не чує”... Щось подібне повторилося через два роки, коли інша українська зірка — Надя Савченко - так само несподівано поїхала до Захарченка і так само побачила “нормального хлопця”, такого ж, як і вона. Цю паралель я провела тільки тепер.

 Тоді багато хто списав  скандальні заяви і дії Руслани на її наївність та недосвідченість. Хоча повірити, що співачка не відала, що робила, було важко. Та й на “наївну чукотську дівчинку” не подібна. Тож що чи хто стоїть за такими вчинками? І хто тоді,  2014 року, у пік російської агресії, міг дати їй стовідсоткові гарантії, що проросійські бандити її не скривдять, не кинуть “у підвал”, а будуть опікуватися як віп-персоною. Чи не той, хто такі гарантії давав і Надії Савченко?..

Не буду вдаватися у конспірологію, хоча висновок напрошується сам собою... Лише спробую достукатися до Руслани і пояснити, наскільки небезпечними для країни є її посили.

 По суті,  Руслана пропонує законсервувати русифікацію, яка тривала не одне століття. До чого це призвело, знаємо і з давнішої, і з новітньої історії. Дивним чином сталося так, що сепаратизм раптом розгорівся  у тих регіонах України, де відбулося тотальне зросійщення. Хіба після цього не зрозуміло, для чого потрібна українізація? В Росії є дуже чітка політика, озвучена Путіним: “Русскій мір” там, де говорять російською”. Там російськомовних і “захищають”.

 Руслана згадала про українські прапори.  У Криму і на Донбасі також формально висіли українські прапори, тільки нічого українського, крім прапорів на державні свята, там не було. Якби українського там було трохи більше, ніж нічого, як, наприклад, в Одесі, Запоріжжі чи Дніпрі, анексії і окупації могло б і не статися. Країні з історичним досвідом тотального поневолення не захищати зараз свою мову та культуру  - це  розписатися у тому, що історія нас нічого не навчила.  Не будемо захищати свого — неодмінно прийде чуже.

 Руслана каже, що ми сильні, мовляв, якщо нас до цього часу не задушили, то вже не задушать. Те, що ми вижили,  що Росія нас не задушила в обіймах, — це диво. Мало що бракувало. З цих смертельних обіймів Україна вирвалася завдяки Революції гідності. Ми, Руслано, на жаль, слабкі. Три роки тому були ледь живі. А тепер ще й знекровлені трирічною війною. Відчувши нашу слабкість, сусіди, які ще вчора здавалися надійними друзями, почали атакувати. І в цих умовах говорити, що не треба українізовуватися, це грати на руку і агресору, і новітнім недругам. Саме вони вимагають від нашої влади у мовному питанні залишити все, як було. Бо їм вигідна слабка недодержава, яка постачає їм дешеву робочу силу.

 І кілька слів про шаровари і вишиванки, про які Руслана згадувала на “Свободі слова”. Так, шаровари і вишиванки  не є мірилом патріотизму. Але для чого ці поняття протиставляти одне одному?  Вони є своєрідним символом патріотизму, але, звичайно, далеко не єдиним.  Зводити українізацію до шароварщини —  відомий метод маніпулювання. Така собі спроба примітизувати усе українське? Зрештою, ті самі шаровари, які Руслана так хоче зняти з України, це ознака національного фольклору. Саме завдяки українському фольклору, який представила у модерному стилі, Руслана свого часу здобула світове визнання на «Євробаченні».

Краще б Руслана співала і танцювала. Але не під чужу дудку…