Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Антипольських настроїв в Україні немає. Але їх провокує польська влада

Після статті  глави МЗС Польщі Вітольда Ващиковського у газеті “Жечпосполіта” кілька тижнів тому, де він сказав, що Польща буде підтримувати Україну на її євроінтеграційному шляху, що наша країна є важливим стратегічним партнером для обороноздатності Польщі і не згадував Бандеру, здавалося, польська влада дещо охолола, протверезіла і намагається згладити ті нерівності, які останнім часом з’явилися у стосунках між нашими країнами. Але, як з’ясувалося згодом, це було оманливе враження.

 Скандальний візит Ващиковського до Львова засвідчив, що політика нинішньої націоналістичної польської влади щодо України, зокрема щодо трактування нашого спільного минулого, не змінилася. Знову Україну намагалися виставити як поганого учня, який не хоче вчити урок з історії від польського професора. Так виглядає, що після кількох десятиліть, протягом яких Україна вчила історію, написану у Кремлі, тепер нашу історію нам хочуть написати поляки. Ще з часів Шевченка, який писав, що “колись будем і по-своєму глаголить, як німець покаже, та до того й історію нашу нам розкаже”, нам відмовляють у праві на своє тлумачення історії...   

 Виглядає на те, що візит Ващиковського з самого початку планувався як  провокація. Демонстративна відмова переступити поріг музею “Тюрма на Лонцького” нагадувала домашню заготовку польського  урядовця. Польське МЗС, яке готувало візит, чудово знало, що це за музей. Зрештою, в анотації музею, яку можна знайти в Інтернеті, чітко написано: “Тюрма на Лонцького — колишня тюрма у Львові, яка використовувалася у ХХ столітті як політична в’язниця польською, радянською та нацистською владами. З 2009 року — Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів”. Нагадаю, на порозі музею міністр запитав директора Руслана Забілого, чи в 1918 році Польща окупувала Західну Україну. Той відповів ствердно. Після чого Ващиковський вдався до показового демаршу: різко повернувся і пішов геть. Міністра не зупинило навіть те, що у цій тюрмі постраждало багато поляків. Тобто заради політичних дивідендів та шовіністичних амбіцій він знехтував пам’яттю своїх співвітчизників.

 Для чого Ващиковський ставив питання, наперед знаючи,  яку відповідь отримає? Чи лише заради піару? Чи все-таки з далекоглядним прицілом? Бо якщо міністр це питання озвучує і на відповідь Забілого реагує демаршем, очевидно, для себе має іншу відповідь. А якщо теперішня польська влада відкидає факт окупації, значить, вважає, що це  “споконвічна польська земля”. Адже свою землю не можна окупувати.  Своїм вчинком Ващиковський саме на це грубо натякнув. Зрештою, поляки вже давно протестують проти терміну “польський окупаційний режим”. По суті, таку поведінку можна трактувати як опосередковану претензію на ці території.  Така позиція може мати далекосяжні наслідки, як, наприклад, “Львув-наш” чи обґрунтування втрати територій через пакт Молотова-Ріббентропа...  

 Польща явно провокує Україну на загострення стосунків і якусь нервову реакцію. Крім демаршу у Львові, той же Ващиковський заявив, що не буде рекомендувати президенту Дуді поїздку до Харкова. Також він заявив, що до Польщі не пускатимуть українців, які вдягають форму дивізії СС “Галичина”. Сумніваюсь, що хтось, вбраний у таку форму, буде перетинати кордон... Отже, це чергова маніпуляція і провокація. Потім повідомив, що заборонять в’їзд до Польщі особам, які блокують ексгумацію польських жертв, натякаючи на керівника Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича. А президент Польщі Анджей Дуда закликав керівництво України не призначати на високі посади осіб з антипольськими поглядами. Що це, як не тиск на Україну?  Чи це  початок чергової гібридної війни? Наразі на дипломатичному, політичному рівні...

 Про найгірше думати не хочеться. Але хто міг  колись подумати, що Росія анексує Крим? Хто міг подумати, що Кремль воєнним шляхом буде створювати якусь Новоросію? Хто попікся на молоці, дмухає на воду. Особливо, коли бачить, що і вода починає закипати... Бо маючи гіркий досвід на сході України, не можна відкидати, що за певних обставин, наприклад, за подальшої повномасштабної агресії Росії, ослабленні України, при іншій, ще більш націоналістичній владі у Польщі, наші західні сусіди можуть спокуситися на пропозицію Кремля поділити Україну. Не хочеться думати про реваншистські сценарії, які можуть визрівати у чиїхось головах, але уроки історії вчать, що такого розвитку подій виключати ніяк не можна. На жаль, в історії є приклади, коли Польща і Росія, незважаючи на взаємну ворожість, війни, домовлялися за рахунок України. Не випадково цей сценарій озвучив одіозний російський політик Жириновський. Нагадаю, ще три роки тому, одразу після анексії Криму, Держдума Росії надіслала МЗС Польщі офіційного листа, у якому Жириновський пропонував Варшаві поділити українські землі. А саме згадати про землі Західної України, які начебто повинні належати Польщі, і, відповідно, вимагати проведення референдуму про приєднання до складу польської держави п’яти західноукраїнських областей, щоб «відновити історичну справедливість». Ці зерна могли прорости у благодатному шовіністичному ґрунті, який останнім часом польська влада так рясно підживлює. Інцидент з Ващиковським міг бути однією з ланок цієї “багатоходівки”...

Ні в українському суспільстві, ні у владі, ні в політикумі немає антипольських настроїв, про які казав Дуда. Але однозначно антиукраїнська  “історична” політика польської влади їх може спровокувати. Головне, на цю провокацію не піддатися. І розраховувати тільки на себе. Діяти за принципом “Нам своє робить”.

P.S.  Як повідомив історик, завідувач відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук, віце-консул Польщі у Луцьку Марек Запура під час круглого столу заявив, що “Львів — то є польське місто”...

Схожі новини