Передплатити

Райська Мальта

Її облюбували режисери Голлівуду та… українські школярі, що затято штудіюють англійську!

Сьогодні, коли для вибагливих туристів доступні найекзотичніші країни світу, свої обійми для звичайних українців відкриває Мальта. Відпочинок на островах у Середземному морі покликав у мандри і мене. Враження від багатства культури та чистоти й кольору води на мальтійських узбережжях переповнюють. Справді, це була одна з найкращих відпусток у житті!

Жебрацтво заборонене законами

Незабутню архітектуру краї­ни створюють ошатні будиноч­ки, зведені з вапняку в одному стилі. Міста, між якими немає видимих меж, потопають у ніж­но-жовтих відтінках. Лише ко­льорові балкончики вкраплюють у фасади барви: темно-зелені, червоні, жовті… Це, кажуть, так відображається настрій госпо­дарів, що тут мешкають.

Вулички вузенькі, на багатьох навіть немає дорожньої розміт­ки. Тут автолюбителі не гасають на шаленій швидкості. Навпаки, часто рух обмежується до 30 кі­лометрів на годину. При цьо­му немає заторів, й усі учасни­ки дорожнього руху толерантні один до одного. А ще тут висо­кий рівень медицини. Більшість лікарів мають міжнародну ква­ліфікацію й володіють кількома мовами, адже сьогодні на Маль­ту набирає обертів медичний туризм. Послуги для іноземців платні, а для місцевих жителів та усіх, хто працює в країні офі­ційно, — цілком безкоштовні!

Я не побачила за весь час відпочинку жодного жебрака, адже кожен мальтієць має при­стойний соціальний пакет, на вулиці ніхто не живе. Одиноким мамам з дітками, зокрема, на­дають окремі квартири, й не де-небудь, а в столиці. Милостиню тут не просять навіть іноземці, адже це карається законом. А ще зі здивуванням дізналася від гіда Іоланни — українки, яка ба­гато років тому вийшла заміж за острів’янина, що на Мальті май­же відсутня злочинність. А про викрадення автомобілів за весь час проживання тут вона навіть не чула!

Казкові скелі й золоті піски… Африки

А які дивовижні на Мальті пляжі! Навколо скелясті бере­ги, а під ногами чисте-чистю­сіньке море. Здається, до дна метрів два-три. Та пірнаєш й вражаєшся — глибина не мен­ше десяти. Каміння під водою у сонячних променях грає бар­вами, й створюється вражен­ня, що все навколо вистелене самоцвітами. О, тепер я розу­мію любителів підводного пла­вання, чому вони неодмінно хо­чуть побувати на Мальті, — для них там справжній рай! Хоча є й пляжі піщані з пологим вхо­дом у море. Вони більш люд­ні, адже тут люблять відпочи­вати сімейні пари з дітьми. Для найвибагливіших туристів пі­сок сюди завозили аж з Афри­ки. Він золотом підсвічує водну блакить. А довкола море грає різнобарв’ям: синню, бірюзою, смарагдовими відтінками. Такі красоти мало де побачиш.

Одним з найбільш вражаю­чих місць відпочинку є курорт «Попая». Це унікальна родзинка Мальти, так зване голлівудське село. Його окраса — невелич­кі химерні будиночки, спеціаль­но збудовані на час зйомок ві­домого у 80-х роках минулого століття фільму «Моряк Попай». Місцина швидко стала популяр­ною серед туристів, тож її вирі­шили залишити у «кіношному» вигляді.

До речі, світові режисери давно облюбували Мальту. Тут знімали такі відомі фільми су­часності як «Гладіатор», «Код да Вінчі», «Гра престолів» та чима­ло інших. Прогулюючись відо­мими місцями, почуваєшся як на знімальному майданчику.

Храми у вигляді… жіночого лона

Мальта — острів з древньою історією та матріархальними традиціями. Тут тисячі років тому поклонялися жінці-мате­рі й будували храми у вигля­ді жіночого лона. Їх називають мегалітичними. Одночасно ці культові споруди служили астрономічними обсервато­ріями, де спостерігали за не­бесними світилами. До сьо­годні знайдено й збережено кілька таких комплексів. Вони включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Ці храми зведено з 20-тонних кам’яних брил! Як їх доставляли на па­горби люди 6−7 тисяч років тому, лишається загадкою. Та­кож на острові знайдено чима­ло фігурок жінок з пишними формами. Саме такі вва­жалися богинями плодю­чості, еталонами краси. Можна в експозиці­ях музеїв побачити й особливі стародавні фігурки, що зобра­жають жінку вагіт­ною чи навіть під час пологів!

Й сьогодні до ме­галітичних храмів здійснюють паломни­цтво жінки, які мають проблеми зі здоров’ям чи в особистому житті. Вірять, матінка природа допоможе їх вирішити. Хоча основною релі­гією на Мальті є католицизм, й паломники топчуть стежку до багатьох християнських свя­тинь.

До речі, місцеві жителі гор­дяться тим, що згадка про Мальту є у Святому Письмі. Це пов’язано з життям апостола Павла. Святий у 60-х роках на­шої ери поблизу острова потра­пив у корабельну аварію. Його ув’язнили, та невдовзі на Маль­ті поширилося християнство, адже люди стали навертати­ся до віровчення, яке сповіду­вав учень Христа. У той час жив апостол Павло у катакомбах, які пізніше перетворили на хрис­тиянське кладовище. І сьогодні це місце популярне для відвід­ування. Навпроти цих катакомб працює ресторан. Тож часто гості закладу, навіть запроше­ні на дитячі дні народження чи весілля, традиційно приходять сюди на екскурсію. Часто тут можна побачити й самих наре­чених.

Вечері — пізні й дуже ситні

Мальтійці люблять ситно по­їсти й за вечерею випити келих чи навіть два сухого вина. Тому багато хто страждає від повно­ти, адже за стіл сідають після восьмої години вечора. Зате зранку на узбережжі можна по­бачити молодь та людей стар­шого віку за вправами чи про­біжкою. Це стиль життя для багатьох, а рівень захворюва­ності на цукровий діабет серед мальтійців один з найнижчих у Європі.

Їжа у ресторанчиках досить дорога — за вечерю з салату, основної страви та десерту до­ведеться викласти понад 50 євро. Мало не в кожному меню є страви з тунця. Цю рибу на Мальті вирощують і навіть від­правляють на експорт. Стейки з тунця, приготовані за маль­тійським рецептом, — паль­чики оближеш! Смачний дуже козячий сир і страви з ньо­го. Для гурманів готують фар­шировані бичачі яйця, страви з конини, свинини, курки і ди­чини. Можна посмакувати туш­кованими равликами чи мідія­ми, креветками, вимоченими у шампанському та засмажени­ми у клярі…

Є й суто своя національна страва — постиці. Їх продають у багатьох вуличних кафешках по 40−50 євроцентів за штуку. Це пиріжки з витяжного тіста, смажені на оливковій олії. Тра­диційні — з горохом чи ніжним солонуватим сиром рікотою. Також є з м’ясною начинкою. Дуже ситні! Якщо говорити про особливий національний напій, то це — кактусовий лікер.

Салати на Мальті вишука­ні, але дорогі. Адже зелень тут — на вагу золота, бо потребує постійного поливу. Коли гід по­казала місцеві поля, на яких фермери збирають по 2−3 вро­жаї на рік, я ахнула. Бо у нас го­роди біля сільських хат більші. Та на тих клаптиках землі рос­те усе — від листочка салату до місцевої сортової картоплі!

І Гімн України, почутий на вулиці

А ще на Мальті я доторкнула­ся до епохи лицарів: відвідала їхні найбільші святині, побувала в гостях у палаці справжнього лицаря та поспілкувалася з його дружиною маркізою Де Піро. З цікавістю завітала у місцевий океанаріум, при якому діє лабо­раторія з вирощування… акул. Її працівники переконують, що ці хижаки вкрай потрібні для очи­щення океану. Тож дбають, аби із запліднених ікринок, взятих у загиблих акул, виросли дорос­лі рибки. Їх згодом випускають у відкрите море.

Розповідати про Мальту можна багато. Але правду ка­жуть: краще один раз побачи­ти, ніж мільйон разів почути. Країна безпечна, відкрита для гостей. І туризм тут — осно­вна галузь економіки, що дає прибутки. Як україн­ку, западенку, мене най­більше вразив такий мо­мент: прогулюючись вечірніми вуличками, я почула… Гімн Украї­ни. Зупинилася, поча­ла прислухатися, звідки лине мелодія? І побачила гурт хлопчаків, що продо­вжував співати. Аж мураш­ки побігли по тілу від гор­дості за цих дітей і свою країну.

— Слава Україні! — привіталася.

— Героям слава! — почула у відповідь

Розговорилися, і я дізнала­ся, що діти з Києва приїхали на Мальту… вчитися. Виявляєть­ся, на острові працюють цілі ан­гломовні школи, де учні з усього світу підтягують свою англійську, аби потім мати змогу здобувати вищу освіту у престижних вузах, зокрема Великобританії.

Фото авторки

P. S. Подорож організували Мальтійське бюро туризму та Український журфонд за спри­яння TravelProfessionalGroup.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram