Через відсутність ліків українські онкохворі просто очікують смерті

Протягом року пацієнт потребує 18 препаратів, кожен з яких коштує 60-70 тисяч грн.

«Лікуватися неможливо померти. Хто поставить крапку?» Це намагалися з’ясувати у Львові на прес-конференції, присвяченій проблемі забезпечення онкохворих пацієнтів сучасними та ефективними  ліками.  Недужі, які залишилися без препаратів, що не увійшли до Нацпереліку, змушені перервати лікування, від якого залежить їхнє життя.

Попри те, що Конституція України гарантує право громадян на безкоштовну допомогу, на сьогодні закупівля лікарських засобів та виробів медичного призначення з державного бюджету може забезпечити потреби пацієнтів лише на 10-15 відсотків. До початку року значна частина пацієнтів, для яких життєво необхідні були ліки, що не входять до Національного переліку, могли хоча б частково отримувати необхідні препарати за рахунок місцевого бюджету. Але у Постанові  Кабінету Міністрів №180, яка набула чинності 1 січня 2018 року, виникла юридична колізія. Там вказано, що замовники можуть закуповувати зареєстровані в Україні та не включені до Національного переліку лікарські засоби, лише за умови задоволення у повному обсязі потреби в лікарських засобах з цього списку.

За словами завідувача хіміотерапевтичним відділенням Львівського державного онкологічного центру Ярослава Шпарика, до Нацпереліку входять ліки, які застосовують при найпоширеніших онкологічних недугах. Але чимало пацієнтів страждають від рідкісних захворювань,  їхнє життя залежить від препаратів, які до переліку не входять.

Ще одна вимога: препарати мають застосовуватися лише для лікування, а не продовження життя хворого. Наприклад, після операції. Та існує вид пухлин, які не оперують. Спочатку застосовують хіміотерапію, здатну знищити злоякісні новоутворення.

Також, згідно з вимогою, ліки мають бути недорогими. Але більшість онкохворих потребує коштовного лікування. Наприклад, протягом року пацієнт може потребувати 17-18 препаратів, кожен з яких коштує 60-70 тис. грн.

Головний лікар Львівського державного онкологічного центру Ігор Ковальчук наголошує, що 85% населення не може оплатити власне лікування. Нерідко хворі помирають саме через брак коштів. Якби були гроші на необхідні препарати – вони могли б жити!

Головний редактор onco.com.ua Лілія Гудзь згадує 38-річну маму трьох дітей з Вінниці. Щоб мати змогу лікувати злоякісну пухлину грудей з численними метастазами, жінка продала квартиру. Лікування потрібно продовжувати, відтак знову потрібні гроші, а продавати вже немає що.

Ігор Ковальчук наголошує, що онкозахворюваність в Україні зростає. На щастя, нерідко її вдається «підловити» на ранніх стадіях, коли можна обійтися без дорогої хіміотерапії. Важливо, щоб жінки віком від 45 років щорічно робили мамографічне обстеження. На пізніх стадіях лікування складніше й часто «не по кишені».  Львівський державний онкологічний центр не отримав жодного препарату з тих, якими МОЗ мало забезпечити ще протягом 2017 року. Заклад, у якому наразі лікуються понад 7 тис. пацієнтів і ще понад 67 тис. перебувають на обліку, не має  необхідного мінімуму ліків, від яких прямо залежить життя хворих.

Державна програма має виділяти кошти для лікування прямо пропорційно до кількості хворих.  Торік передбачено близько 25 мільйонів гривень, хоча один пацієнт може потребувати більше мільйона. У той же час жодного, навіть найдешевшого препарату, онкодиспансер не отримав. Ігор Ковальчук зауважує, що є громади, які готові допомагати фінансово, але заклад має право закупляти необхідні препарати лише за умови задоволення у повному обсязі ліків з Нацпереліку.

Залишається незрозумілим: яким чином лікарня може підтвердити стовідсоткове задоволення потреб пацієнтів у ліках з переліку на поточний рік і  чи можливо це взагалі?

На сьогодні у медичних закладах більшість ліків, які мають бути закуплені з держбюджету, відсутні. Через цю юридичну колізію в областях України призупинено тендери на закупівлю препаратів для онкохворих. Пацієнти, які отримували хоча б частину ліків за рахунок  регіональних бюджетів, вимушені переривати лікування або відмовлятися від нього взагалі. Це прирікає їх на смерть!

Ігор Ковальчук зауважує, що неодноразово разом з колегами звертався до МОЗ та Кабміну з проханням роз`яснити, якими нормами мають керуватися заклади охорони здоров`я, якщо їм необхідно закупити за регіональні кошти для своїх пацієнтів життєво необхідні ліки , які не увійшли до Нацпереліку. Надіслали щонайменше 10 заяв, але не отримали жодної відповіді.