Нелюбовний трикутник

Чим аукнуться війни між НАБУ, САП і НАЗК?

Спікер парламенту, 17 депутатів, троє міністрів, 16 суддів та прокурорів, 47 мерів опинилися на лаві підсудних. Те, про що українці лише мріють, у Румунії — доконаний факт. Десятки гучних і доведених до суду справ проти високопоставлених корупціонерів — результат діяльності румунської Антикорупційної дирекції лише за останній рік. Головний антикорупційний прокурор Румунії Лаура Ковеші порушила справу проти президентського брата — за хабар у 265 тисяч євро. До речі, Лауру на цю посаду призначив президент (тепер вже колишній) Траян Бесеску. Але це не вберегло його брата від в’язниці: Мірчу Бесеску засудили до чотирьох років позбавлення волі. Не дивно, що після таких епохальних результатів діяльності рівень довіри до Антикорупційної дирекції зрівнявся з рівнем довіри румунів до церкви. А що у нас? Українці скоро свічки у церкві ставитимуть за антикорупційні органи, на які стільки надій було. Тільки не за здоров’я їхніх очільників, а за те, щоб НАБУ, САП і НАЗК нарешті припинили міжусобиці, перестали бути маріонетками у політичних ігрищах і зробили хоча б третину того, що вдалося їхнім румунським колегам. Замість того, щоб налюднювати  тюремні нари «корупційною елітою», антикорупціонери зайняті збиранням  компромату одне на одного та козирянням перед негласними кураторами. Хто вийде переможцем у цих міжусобицях? Точно не Україна. Про наслідки війнушок на антикорупційному фронті — у розмові з політичним експертом Андрієм Юсовим.

- Відбувається кампанія зі знищення авторитету антикорупційних органів в Україні, а відтак і реформ щодо системної боротьби з корупцією, - вважає Андрій Юсов. - Унаслідок постійних скандалів суспільство не вірить ні в ефективність нових антикорупційних органів, ні у мотивацію антикорупціонерів. Знищується довіра і наших західних партнерів, які були головними лобістами створення цих нових органів. Наразі план дискредитації вдається. Кому він вигідний? Насамперед тим фінансовим групам чи окремим впливовим гравцям, які могли бути об’єктами уваги до себе антикорупційних органів. Через інформаційні вкидання, адміністративний вплив створюється атмосфера загальної недовіри і негативної конкуренції. Конкуренції у боротьбі не з корупцією, а одне з одним. Хтось, або парламент, або президент, мусить у категоричній формі припинити цей конфлікт. Але для цього має бути політична воля і щира мотивація. Буде негарно для держави, якщо миротворцем у цьому конфлікті виступатиме, скажімо, Посольство США.

- Попри очікування, що Захід не баритиметься з реакцією на «війни антикорупціонерів», які гальмують і без того невтішні результати боротьби з корупцією в Україні, таке враження, що й у Вашингтоні, й у Брюсселі зайняли вичікувальну позицію...

- Думаю, українцям дають можливість самостійно вирішити цю конфліктну ситуацію. Якщо упродовж найближчого часу, умовно - до Нового року, конфлікт не розв’яжеться, побачимо жорсткі сигнали Заходу. Це можуть бути сигнали, надіслані через Міжнародний валютний фонд чи інші переговорні процеси.

- Поки у НАЗК з’ясовують стосунки з НАБУ, Україна ризикує втратити черговий транш макрофінансової підтримки від ЄС у сумі 600 мільйонів євро. Одна з невиконаних умов - запуск автоматичної перевірки електронних декларацій. Схоже, ні у НАЗК, ні у владних кабінетах виконанням цього зобов’язання не переймаються, киваючи на брак технічних можливостей?  

- Враховуючи попередні проблеми з е-декларуванням і скандал із розробкою програмного забезпечення фірмою, яка, як виявилося, нічого не розробляла (йдеться про компанію «Міранда», директор якої, отримавши від міжнародних організацій 140 тисяч доларів на розробку програмного забезпечення для системи е-декларування, вивів гроші за кордон, а договори й акти виконаних робіт підробив. - «ВЗ»), важко буде пояснити, що йдеться не про брак політичної волі, а про технічні проблеми. Коли на кожному кроці боротьби з корупцією виникають технічні негаразди, це викликає запитання.

- Судячи з міцності тилу, впливовості та можливостей негласних кураторів, найбільш хиткими в «антикорупційних» міжусобицях видаються шанси директора НАБУ Артема Ситника. Чи допускаєте, що з усіх можливих варіантів він обере добровільну відставку, діючи на випередження? Чи ймовірнішим є інший сценарій: через парламент таки протиснуть «ручного» аудитора НАБУ й організують звільнення Ситника за результатами перевірки?

- Для країни важливими є перспективи не стільки Ситника, скільки антикорупційного органу, який він очолює. Головна атака не на самого Ситника, а перш за все на НАБУ і нові правила гри. Якщо треба буде врятувати нові інституції шляхом відставки окремої людини, можливо, це також вихід із ситуації: щоб зберегти авторитет і Ситника, і НАБУ. Думаю, з остаточними рішеннями наразі не визначилися ні Ситник, ні його команда, ні його опоненти.

- Мусується інформація про політичні амбіції директора НАБУ, аж до участі у президентських виборах. Із прицілом на політичну кар’єру Ситнику, мовляв, вигідно гучно гримнути дверима, заявивши, що він зі шкіри ліз у боротьбі з корупцією, а йому палиці у колеса вставляли. Як ставитися до таких інформаційних вкидань?

- Думаю, це «качка». На сьогодні жоден з очільників антикорупційних інституцій в Україні, включно зі Ситником, не має достатньої історії успіху, завершених справ, які показали б, як боротися насамперед з елітною корупцією. Чергова розповідь про те, хто кому і як заважав, буде цікавою для розслідувачів, журналістів, можливо, для міжнародної громадськості. Але це не буде  підставою для вагомої електоральної підтримки в Україні. Тому будь-які історії про участь Ситника у політичному житті сприймати серйозно не доводиться. Хіба з прицілом на технічну роль - політичного чи електорального кілера. Але не думаю, що така перспектива буде  цікавою для Ситника.

- Намагаючись перебити накопичений через скандали негатив, у НАЗК  демонструють бурхливу діяльність: створили цілодобову пряму лінію для повідомлень про корупційні діяння, почали пачками виносити приписи високопосадовцям (27 листопада прес-служба НАЗК повідомила про 15 приписів щодо порушень вимог антикорупційного законодавства. Серед «відчитаних» - перший віце-прем’єр Степан Кубів, четверо міністрів (юстиції Павло Петренко, інфраструктури Володимир Омелян, молоді і спорту Ігор Жданов, культури Євген Нищук, в.о голови Державної фіскальної служби Мирослав Продан, керівник Нацполіції Сергій Князєв, голова Держагентства автомобільних доріг Славомір Новак), звітують про виявлені порушення в е-деклараціях. Чим критиме НАБУ — черговою гучною справою з «великою рибиною»?

- Це проблема, що країна живе в очікуванні окремих справ, а не системної роботи і навіть не результатів цих справ. Є гучні корупційні історії, але немає  гучних судових рішень. І тут питання не лише до антикорупційних органів, а й до судової системи. Потрібні гучні результати. Це буде найголовнішим показником діяльності НАЗК, НАБУ, САП.

- Після тяганини і скандалів із конкурсом на керівні посади у новоствореному Державному бюро розслідувань виникають сумніви, наскільки незалежним і дієвим буде цей орган. Чи не отримаємо ще одного персонажа у владно-політичних міжусобицях?

- Це нормально, коли суспільство сприймає щось не одразу з довірою. Але давайте подивимося по результатах роботи ДБР і його керівництва. Занадто багато було розчарувань.

Опускати руки зарано. Думаю, й у НАБУ, й у НАЗК, і у новоствореного ДБР ще є шанс показати ефективність і завоювати довіру суспільства. Зробити це можна лише результатами роботи, а не боротьбою одне з одним.

- Чи не абсурд, що у конкурсній комісії з відбору на керівні посади у ДБР засідав фігурант кримінальної справи, нардеп Євген Дейдей? Це з репертуару: а судді — хто.

- Не вірю у помилковість таких речей. Швидше за все, це робиться навмисно, щоб вже на старті дискредитувати роботу нового органу. Сам факт присутності у комісії персонажів, до яких є питання в антикорупційних органів, багато про що говорить.

- Чи дочекаємося в Україні таких результатів, які демонструє румунська Антикорупційна дирекція?

- Роль особистості в історії ніхто не скасовував. Румунам пощастило, що саме така постать, як Лаура Ковеші, очолила антикорупційний фронт. Але разом із тим важливу роль відіграв і запит на ефективну боротьбу з корупцією - з боку як суспільства, так і правлячих еліт (принаймні їх вагомої частини). Те, що у Румунії збирається Антикорупційний майдан у такій кількості, з такими гаслами і такими методами боротьби, як ненасильницький спротив, спрямований на збереження антикорупційного законодавства, свідчить про високу політичну культуру суспільства і запит не на популізм, а на конкретні дії. У нас, на жаль, суспільний запит намагаються скерувати у бік популістичних гасел.

Фото 112.ua