Яку країну у Львові «намріяли»?

Троїсті музики, гостина по-козацьки і Скрипка-оркестр – у репортажі «ВЗ» з етнофестивалю «Країна мрій».

Традиційний київський етнофестиваль “Країна мрій” минулими вихідними втретє завітав до міста Лева. Зануритись у світ автентики, багатих народних традицій та етнічної музики виявили бажання не лише львів’яни, а й сотні туристів. Чимало гостей приїхало з-за кордону. Запальна музика, осіння прохолода і перший снігопад змусили відвідувачів стрибати і підспівувати. Замість очікуваного бабиного літа неочікувано прийшла “бабина зима”...

60 літрів чаю — за день

Сонячний, але холодний суботній полудень. Біля входу у Шевченківський гай - чимала черга. Вартість квитка на “Країну мрій” - 100 гривень. Хоч для дітей до семи років і пенсіонерів вхід безкоштовний, та найбільше на фестивалі молоді. Охоронці на вході перевіряють лише наявність пропускного браслета. У сумки не заглядають, тож відвідувачі проносять не лише їжу, чай у термосах, а й міцніші напої. На території “Країни мрій” діє безготівкова система. Охочі перекусити мусять придбати розрахункову картку. Її вартість — 20 гривень. Аби щось придбати, слід поповнити картку на потрібну суму. Залишок і вартість самої “платіжки” повертають при виході з фестивального містечка.

Ціль для стрільців з лука – портрет Путіна
Однією з найцікавіших атракцій є галасливий ярмарок. Майстри народної творчості і рукоділля з’їхались сюди з усієї України. Серед товарів можна знайти безліч вишуканих, унікальних речей. Деякі зроблені лише в одному екземплярі! Серед гончарів, ковалів, писанкарів, різьбярів та інших народних умільців можна й загубитись. “Банальних лакованих булав тут не знайдеш, все — ручна робота, - запевняє полтавчанин Богдан Сковрон. На фестиваль чоловік привіз дерев’яні фігурки. - Ось щойно продав різьбленого кота завбільшки 30 сантиметрів за тисячу гривень. Це ще зі знижкою...”

Художниця з Івано-Франківська Галина Басараб навчає охочих в’язати вузлові ляльки-мотанки. Основний матеріал — сіно. “Колись це була основна дитяча іграшка, - розповідає пані Галина, демонструючи дітям і їхнім батькам, як правильно зв’язувати соломинки. - Матері, аби їхні чада не плакали, швиденько робили ляльку-мотанку. Цей процес займав не більше 2-3 хвилин”.

Прямую на “Зелену галявину”. Таку назву має одна з фестивальних сцен. Там вже готовий до виступу львівський етноколектив “Йорий Клоц”. Концерт не починають - пропала електроенергія. Хлопці не розгубились — аби не гаяти часу (на фестивалях кожному гурту на виступ виділяють не більше години), зійшли зі сцени і винесли інструменти просто “в народ”. В оточенні публіки музиканти почувалися більш ніж впевнено. Ритм запальним танцям відбивав на бубні вокаліст Антон Лубій. “Перформанс” добіг кінця, коли на сцені знову засвітились прожектори. Вже знану “Вербовую дощечку” публіка слухала з потужних звукопідсилювачів.

На головній сцені, що розташувалась на Співочому полі, тепліше. З усіх боків густий ліс, тож вітру сюди добратись — зась. Теплими ритмами з відтінками народної етніки зігрів присутніх львівський “Гич оркестр”. А коли стемніло, під сценою утворилась жвава фан-зона. Танці не вщухали до завершення виступу “Тартака” з “Астартою” - треба ж було якось зігріватись.

Аби випити гарячого чаю, довелося хвилин з десять простояти у черзі. “Тільки за сьогодні “пішло” 60 літрів”, - задоволено каже підприємливий продавець, наливаючи мені чашку духмяного напою з карпатських трав.

Що ж це за козак, що не їсть кулешу!

У неділю похолоднішало. Доводиться діставати з шафи зимову куртку і взувати теплі черевики. Так одягнена більшість відвідувачів — вочевидь, як і я, врахували 

Охочі вчились плести солом’яних ангеликів

“досвід” вчорашнього дня. Поблизу однієї з хатин, що відтворює народну архітектуру Бойківщини, грають троїсті музики. Четверо чоловіків приїхали з Турківського району на Львівщині. Кажуть, без них у селі не обходиться жодне весілля. Можна вірити — у Шевченківському гаю музиканти зібрали навколо себе цілий танцювальний ансамбль. “У нас такої музики не почуєш, - каже студент з Житомира Ігор Богуш. Він приїхав на фестиваль з дівчиною. - Щойно вчились танцювати народних танців. Поки не вдається, але ще не вечір!”

На Козацькій галявині яблуку ніде впасти. Тут відбуваються показові виступи козаків доби Хмельницького. Можна ознайомитись з одягом, озброєнням і військовою тактикою запорожців. До одного з козаків підходить іноземець. Англійською запитує, чи можна вистрелити з лука. “Без проблем, - відповідає теж англійською реконструктор. - 5 гривень”. Чоловік цілиться в портрет президента Російської Федерації, але дещо промахується. “Чорт забирай!” - лається чоловік. З п’яти пострілів вразити ціль йому так і не вдається...

Одягнені у вишиванки жінки запрошують на “козацьку гостину”. Пропонують домашні вареники зі шкварками або сметаною, грибну юшку, борщ, пундики (козацькі солодощі), цілющий чай на зіллі та каву Кульчицького. Є в меню і справжня козацька страва - гетьманський куліш. “Пробуйте, не пошкодуєте. Що ж ви за козак, якщо не їли кулешу?!” - сміється продавчиня. Спробував. Смачно!

Підготували сюрприз організатори “Країни мрій” і для прекрасної половини відвідувачів. Жінки і дівчата зацікавлено придивлялись до етнічного одягу від відомих дизайнерів. Колекція “Дерево життя” Оксани Сокол виконана за мотивами давньоукраїнського одягу. Під час її створення дизайнер використовувала лише натуральні матеріали — домотканий льон, шкіру, оксамит і вовну. А от у колекції Ірини та Оксани Мурашків представлені ексклюзивні сукні з елементами старовинної ручної вишивки.

Перший сніг під Скрипку

У селі без троїстих музик не обходиться жодне весілля

Найбільше уваги на “Країні мрій” прикуто, звичайно, до музичних сцен. У неділю зігрівали присутніх “Дримба да Дзиґа”, “ФлайzZzа” і “Джалапіта”. Не приїхали на фестиваль анонсовані “Танок на майдані Конго”. Як запевнили організатори, через технічні причини. Хто чекав саме на цей колектив, міг здати квиток у касі. Але таких, як виявилося, майже не було. Найдрайвовішим був вступ івано-франківських гуцулів з гурту “КораЛЛі”. Харизматичний вокаліст Юрко Адамчак звуками своєї довжелезної трембіти додав “Країні мрій” могутнього духу Карпатських гір. Головний месидж, який намагались донести усі музиканти, був простий: не забувати про своє коріння і шанувати багату українську автентику. 

Завершував львівську “Країну мрій” головний натхненник фестивалю Олег Скрипка, який вкотре підтвердив реноме людини-оркестру — музикант грав на гітарі, трубі і акордеоні. Саме на його виступі вперше у цьому році засніжило. Публіка не зважала. Танці під музику “патріарха” українського рок-н-ролу тривали до опівночі...

Фото автора