Передплата 2025 «Добре здоров’я»

У Китаї підвищують пенсійний вік

Бо не буде кому працювати: через падіння народжуваності й зростання тривалості життя суспільство швидко старіє

Китайців похилого віку стає усе більше. Стабільності пенсійної системи КНР це не сприяє... Фото Reuters
Китайців похилого віку стає усе більше. Стабільності пенсійної системи КНР це не сприяє... Фото Reuters

Влада комуністичного Китаю оголосила про підвищення пенсійного віку (поки що найнижчого у світі). Для різних категорій жінок він зросте з 50 до 55 або з 55 до 58 років (відповідно для тих, що займаються фізичною або розумовою працею). А для китайських чоловіків пенсійний вік зросте з 60 до 63 років.

Відповідний закон набуде чинності у КНР із 1 січня 2025 року. Як повідомила китайська влада, зміни будуть «поступовими»: Пекін планує підвищувати пенсійний вік кожні кіль­ка місяців протягом наступних 15 років.

У комуністичному Китаї пенсійний вік ви­рішили підвищити вперше з 50-х років ми­нулого століття, нагадує британський мов­ник ВВС. Чому саме зараз? Головна причина — потенційне збільшення кількості пенсіоне­рів. Як наслідок, не буде кому працювати… «Протягом наступного десятиліття приблиз­но 300 мільйонів осіб віком від 50 до 60 ро­ків покинуть китайський ринок праці», — ін­формує ВВС.

А замінити потенційних пенсіонерів не буде ким: через низьку народжуваність ки­тайське суспільство швидко старіє. Як підра­хували експерти Всесвітньої організації охо­рони здоров’я, до 2040 року майже третина населення КНР, а це близько 402 мільйонів осіб, буде старшою від 60 років. Для порів­няння, 2019-го таких китайців було 254 міль­йони.

У чому ж причина того, що Китай, насе­лення якого вже давно перевищило мільярд осіб, зіткнувся з проблемою низької наро­джуваності (і, як наслідок, із браком трудо­вих ресурсів)?

По-перше, свій негативний вплив мала державна політика «одна родина — одна ди­тина», яку комуністична влада Китаю про­водила у 1977−2015 роках — із метою стри­мання народжуваності. Тоді лідерам КНР здавалося, що людей у Піднебесній заба­гато. Мовляв, на всіх не напасешся… Якщо батьки, що вже мали одну дитину, раптом на­важувалися завести другу, то з них стягували спеціальний податок. Поза тим, родини, які мали більш ніж одну дитину, стикалися з до­датковими проблемами в різних державних установах… Негативними наслідками полі­тики «одна родина — одна дитина» були та­кож зростання кількості абортів і великий гендерний дисбаланс у китайському сус­пільстві. Коли ще бездітні батьки (особли­во в сільській місцевості, де доходи зазви­чай нижчі) дізнавалися, що має народитися дівчинка, то часто приймали рішення позбу­тися плоду. Мовляв, виховувати дівчинку до­рожче, на господарстві потрібен чоловік, тож почекаймо на сина…

Інша причина зниження рівня народжува­ності в КНР — помітне зростання середньо­го рівня життя китайського суспільства (на­самперед у великих мегаполісах), що стало наслідком швидкого економічного розви­тку Китаю за останні десятиліття. Як бачимо на прикладі країн Європи, підвищення рів­ня життя людей завжди призводить до зни­ження рівня народжуваності. І Китай не виня­ток… Люди, що заробляють більше грошей, мають кращий доступ до засобів контрацеп­ції і зазвичай заводять дітей пізніше, та й за­галом планують народжувати менше дітей.

Нарешті китайці стали жити довше. Ста­більності пенсійної системи це аж ніяк не сприяє… «Очікувана тривалість життя зрос­ла у КНР до 78,2 року», — повідомив офіцій­ний Пекін, обґрунтовуючи необхідність під­няття пенсійного віку. Для порівняння: 1960 року середня тривалість життя у Китаї стано­вила лише… 44 роки.