Передплата 2024 «Добра кухня»

Що важливіше: щоб Китай став другом України чи не був ворогом?

Від початку агресії путіна проти України Китай зайняв якусь відверто вичікувальну позицію. Мабуть, Сі Цзіньпін вичікував на результати бліцкригу, а після того, як стало зрозумілим, що бліцкриг путіну не вдався, керівники Китаю почали говорити, що Китай «продовжує йти власним шляхом у пошуках способів припинення війни», яку вже на третьому році продовжують називати «українською кризою»

Фото умовне з сайту pexels
Фото умовне з сайту pexels

«Позиція Китаю стосовно «української кризи» є послідовною і чіткою. Ми відіграємо конструктивну роль, виступаючи за припинення бойових дій та політичне врегулювання «кризи» — така офіційна позиція Китаю, але при цьому Китай продовжує допомагати путіну, в тому числі поставляючи товари подвійного призначення. Унікальність такої позиції Китаю полягає ще й у тому, що знову ж таки, на третьому році війни Китай так і не визначився, хто є у цій війні жертвою, а хто агресором. І це не випадково, як і не випадково Китай фактично займає не «нейтралітет» у війні путіна з Україною, а відверто «проросійський нейтралітет», що істотно впливає на усі його подальші дії. Це дає підстави припускати, що реальні дії і публічна риторика Китаю не збігаються і що основні питання війни і ставлення Китаю до подій, які хвилюють увесь світ, Сі Цзіньпін і путін вирішують у непублічній спосіб і що існують таємні механізми узгоджених позицій Сі Цзіньпіна і путіна. Тепер вже зрозуміло, що Китай розглядає війну в Україні як інструмент протидії Заходу, який допоможе зменшити вплив Сполучених Штатів та їхніх союзників у всьому світі.
Війна в Україні створює для Китаю і можливості вийти на перші ролі у міжнародній політиці.

«Китай прагнув надавати підтримку росії з початку вторгнення. Пекін вважає, що війна може поставити під загрозу позиції Європейського Союзу та Сполучених Штатів у всьому світі, що стане шляхом нового глобального порядку, де Китай міг би зайняти провідну роль», так випливає із доповіді Варшавського інституту.

«Війна стала благом для Китаю як лідера Глобального Півдня, що позиціонує себе миротворцем у конфлікті і при цьому звинувачує Сполучені Штати у розпалюванні війни через військову підтримку України», так вважає Радіо Свобода.

Виходить так, що найбільшу вигоду у світі від війни путіна з Україною має Китай — це тільки підтверджує наше припущення, що саме Китай спонукав путіна розпочати цю війну, як кажуть українці - чужими руками жар загрібати.

При цьому треба не забувати, що Китай має дуже серйозний вплив на путіна, черговим підтвердженням цьому, а також і підтвердженням наших прогнозів, є перепризначення Міхаїла Мішустіна премʼєр-міністром росії, який дуже подобається Сі Цзіньпіну, який і домігся його призначення. З огляду на це, недавній візит керівника КНР у Європу може мати важливі наслідки, як щодо подальшого ходу війни, так і усієї міжнародної ситуації. При цьому треба памʼятати, що Китай веде утаємничену політику, і не завжди можна чітко розгледіти її контури.

Та повернемося до візиту Сі Цзіньпіна до Європи. Напередодні візиту путіна до Китаю, який повинен відбутися найближчими днями у травні, Сі Цзіньпін здійснив візит в Європу. В Європі він вже давно не був, і за цей час багато що змінилося.

Перш за все — вже третій рік йде повномасштабна війна путіна проти України, яка за своїми масштабами найбільша у світі після Другої світової війни і до якої Сі Цзіньпін має пряме відношення, оскільки багато хто у світі вважає, що путін зважився на цю авантюру, лише завдяки благословенню Великого Сі. Правда, прямих доказів цьому немає, але якби на початку цієї повномасштабної війни Китай публічно застеріг путіна, можна з високою ймовірністю передбачати — що цієї війни могло б не бути. Але насправді Сі Цзіньпін сподівався на зовсім інші наслідки, які значно підсилили б зазіхання Китаю на першу сходинку у світовій ієрархії. Але сталося те, що сталося. путін в Україні отримав стратегічну поразку, створив проти себе потужну коаліцію, розширив НАТО за рахунок Швеції і Фінляндії і наблизив війська Альянсу безпосередньо до кордонів росії. Фактично від путіна відвернувся увесь цивілізований світ, а Міжнародний кримінальний суд в Гаазі видав ордер на його арешт.

І от в таких непростих умовах, а також зважаючи на несприятливі тренди китайської економіки, Сі Цзіньпін перед прийомом у Китаї свого «дорогого друга» путіна, вирішив з’ясувати ситуацію у Європі. Сі Цзіньпін сподівався приїхати в Європу зовсім в іншій якості - лідера світу.

Маршрут європейського турне Глави КНР достатньо чітко вказує на його пріоритети. Франція — зрозуміло, президент Макрон зараз без будь-яких сумнівів є лідером Європи. А Сербія і Угорщина є головними сподвижниками путіна на європейському континенті.

Якщо дуже коротко, то головною метою цього візиту була економічна співпраця ЄС і Китаю та намагання Сі Цзіньпіна переключити увагу європейців з США на Китай.

Ніхто не може заперечувати, що економічна співпраця ЄС і Китаю не менш важлива для Сі Цзіньпіна як і співпраця з США.

Товарообіг Китаю з ЄС і США станом на минулий рік був майже 1,7 трильйона доларів, але якщо оцінювати товарообіг Китаю лише з ЄС, то статистика показує, що він вже перевершив товарообіг із США і наближається до 950 млрд доларів. Як заявляла Урсула фон дер Ляйєн, товарообіг ЄС з Китаєм становить майже 2,5 млрд євро на день. Безумовно, Китай вимушений враховувати і деякі проблеми свого економічного розвитку, а також постійну загрозу торговельних воєн із США, які є реальністю і які можуть істотно підірвати не тільки економіку Китаю, але й негативно вплинути на світову економіку.

Тобто економічні питання надзвичайно важливі як для ЄС, так і для Китаю. Тим більше, що намітилася надзвичайно загрозлива для економіки Китаю тенденція, деякі європейські країни почали значно збільшувати товарообіг із США і значно зменшувати — з Китаєм. Це стосується перш за все Німеччини, де товарообіг з США (63 млрд доларів) в першому кварталі 2024 року вперше перевищив товарообіг з Китаєм (60 млрд доларів). Правда, не потрібно забувати, що з початком повномасштабної війни путіна з Україною, значно зріс товарообіг з росією і порівняно з довоєнним періодом — майже на 50 мільярдів і становить приблизно 240 мільярдів доларів, що значно менше товарообігу Китаю з США і ЄС.

Але, попри важливість економічних питань як для Китаю, так і для ЄС, можна припустити, що не економічні питання були головною метою цього візиту Сі Цзіньпіня.

Питання світового лідерства, безумовно, теж надзвичайно важливі для Сі Цзіньпіна особисто. Саме тому метою візиту Сі Цзіньпіна було переконати ЄС та його окремих членів не підтримувати політику США щодо КНР. Вашингтон справді чинить тиск на окремих союзників у посиленні контролю санкцій щодо постачання мікрочипів до КНР. Разом з тим лідер Китаю усвідомлює, що США та союзники — це сила, на яку Китаю неможливо не зважати. Китай надто великий, щоб багато держав могли розмовляти з ним на рівних. Сукупність політичного, економічного та військового потенціалу США справді змушують Китай до діалогу.

Аналогічним політичним та економічним впливом володіє і ЄС. Багатополярний світ — світ, у якому Китай за умовчанням повинен дорівнювати будь-якому іншому полюсу. І саме тому, як не дивно, Китаю потрібна незалежна Європа, яка діє без координації із США. Ймовірно, тому Пекін намагається перетворити поточний формат відносин з моделі - США і ЄС, як єдиний суб'єкт, на набагато зручнішу йому «трикутну» модель, в якій і США, і КНР, і ЄС будуть рівноправними суб'єктами.

Тобто така мета Сі Цзіньпіна може бути реальністю, але це одне із головних політичних завдань керівника КНР, а тому не може бути головною метою тільки цього візиту — це глобальна мета Китаю і Сі Цзіньпіна.

Що ж тоді є головним змістом і метою візиту Сі Цзіньпіна до Європи?

Спробуємо відповісти на це питання.

Якщо наші припущення про те, що Сі Цзіньпін знав про початок повномасштабної війни путіна проти України і що він фактично благословив цю війну, є правильними, то можна передбачити: головною метою цього візиту якраз і є війна путіна проти України. Вірніше, усвідомлення Сі Цзіньпіна щодо того, що робити тепер з цією війною, яка пішла по зовсім іншому сценарію, ніж той, який йому намалював путін напередодні вторгнення.

Сі Цзіньпін, як мудрий керівник зрозумів, що війна набирає таких масштабів і такої інтенсивності, що світ дуже швидко може опинитися перед фактом Третьої світової війни.

Ні одна держава, яка має на озброєнні ядерну зброю, ніколи нікому не погрожувала її застосуванням. Це зробив путін. Особисто. Як глава держави. І ці погрози мають систематичний характер і набувають все більш загрозливого характеру. При цьому треба особливо підкреслити, що ці погрози застосувати ядерну зброю путін адресує не Україні, з якою веде загарбницьку війну, а країнам Заходу, і перш за все США, які допомагають Україні чинити опір агресору. Китай вже неодноразово втручався в цю ситуацію і не допускав її загострення, а навпаки змушував путіна відмовитися від ядерного шантажу.

В повідомленнях за підсумками тристоронніх переговорів у Парижі наголошується, що Емманюель Макрон і Урсула фон дер Ляйєн «вчинили тиск» на Сі Цзіньпіна для зниження підтримки росії, пов’язавши ситуацію на фронті з перспективними відносинами між ЄС і Китаєм.
Крім того, вперше публічно прозвучала подяка Сі Цзіньпіну за деескалацію загрози ядерної кризи. «Голова Сі відіграв важливу роль у деескалації безвідповідальних ядерних загроз росії, і я впевнена, що голова Сі продовжуватиме робити це на тлі нових ядерних загроз з боку росії», — пояснила Урсула фон дер Ляйєн.

На тлі цього визнання путін пішов на черговий виток ядерного шантажу, оголосивши про навчання з «практичним відпрацюванням питань підготовки та застосування нестратегічної ядерної зброї». Схоже, закінчивши візит до Європи, Сі Цзіньпін спробує знову переконати путіна не робити подібних публічних заяв. Однак можливості китайського впливу на Кремль не варто перебільшувати. Пекін, безперечно, є найважливішим торговим партнером росії та найбільшим покупцем російської нафти — це справді серйозний економічний важіль тиску, але путін може зважитись на будь-який божевільний вчинок, незалежно від позиції Сі Цзіньпіна.

Пекін тверезо оцінює межі впливу на зовнішньополітичний курс кремля. Сі Цзіньпін фактично не може змінити прийняте москвою рішення.
Таким чином, напередодні особистої зустрічі з путіним, Сі Цзіньпін з’ясував для себе ситуацію в Європі і її непохитну позицію щодо продовження допомоги Україні і безперспективність підірвати єдність європейських країн з США. Намагання Сі Цзіньпіна використати специфічну позицію Сербії і Угорщини для того, щоб вбити клин в єдність європейських країн, навряд чи можна сприймати серйозно. Ці обставини будуть мати надзвичайно важливе значення і під час переговорів Сі Цзіньпіна з путіним. Крім того, Пекін фактично стоїть перед дилемою, що йому далі робити і як реагувати на продовження війни путіна з Україною і на його зухвалі погрози ядерною катастрофою. Тут теж для Великого Сі є велика проблема. Не для того він провів усі необхідні зміни в КНР, щоб вічно правити, а тепер путін своїми ядерними погрозами може йому у цьому завадити. Сі Цзіньпін усвідомлює, що у разі ядерної війни вона буде мати глобальний характер і зачепить Китай.

Сі Цзіньпін не хоче згоріти у ядерному полум'ї - він хоче царювати на своєму троні вічно.

Що ж нам робити у цій ситуації?

Складне питання, оскільки китайський напрямок нашої зовнішньополітичної діяльності не є дуже активним. А даремно. Нам потрібна сильна політико-дипломатична діяльність на цьому напрямку. Якби Сі Цзіньпін здійснив візит в Україну, як це зробив президент США Джо Байден у найтяжчий період війни, це могло б істотно вплинути на подальший хід її війни і мало б надзвичайно великий вплив на путіна. З урахуванням зазначених обставин, а також зважаючи на серйозну внутрішньополітичну ситуацію у США напередодні виборів — китайський напрямок зовнішньої політики України потрібно підсилити потужними й авторитетними політиками і дипломатами, які зуміють, використовуючи усі можливості, змінити китайську політику щодо України. Світ повинен побачити, що Китай реально є нейтральним у цій війні і виступає проти її продовження.

Чи може Китай стати другом України — це питання подальшої перспективи, нашої повсякденної роботи, а зараз в тяжких умовах війни надзвичайно важливо, щоб Китай не був ворогом.

Схожі новини