Передплата 2024 «Добре здоров’я»

У Польщі ювілей: 25 років тому вступила до НАТО

Шлях сусідньої країни до Альянсу був зовсім не простим, згадує ексамбасадор США у Варшаві Деніел Фрід

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг (ліворуч) і президент Польщі Анджей Дуда. Фото warsawinstitute.org
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг (ліворуч) і президент Польщі Анджей Дуда. Фото warsawinstitute.org

У понеділок, 11 березня, перед штаб-квартирою НАТО у Брюсселі урочисто підняли національний прапор Швеції, яка стала 32-м членом Північноатлантичного альянсу. (Його генеральний секретар Єнс Столтенберг принагідно заявив, що наступним синьо-жовтим прапором, який там замайорить, буде український). А наступного дня сусідня Польща відзначила ювілей — 25-річчя свого членства у НАТО. 12 березня 1999 року глава польського МЗС Броніслав Ґеремек передав держсекретарці США Мадлєн Олбрайт Акт про приєднання Польщі до Північноатлантичного договору. Це було формальне завершення процесу приєднання Польщі до НАТО. Про те, наскільки нелегким він був, згадав напередодні інтерв'ю PAP експерт аналітичного центру Atlantic Council, тодішній американський посол у Варшаві Деніел Фрід.

«1993 року я був у адміністра­ції президента Білла Клінто­на й агітував там за розширен­ня НАТО, — згадує Деніел Фрід. — І всі мене через це ненавиді­ли. Тоді обмаль людей за це ви­ступали, зокрема, у Раді націо­нальної безпеки США (Фрід був її членом. — А. Є.), але це зміни­лося. Для того потрібен був бій».

За словами Фріда, на початку першого президентського тер­міну Клінтона в Білому домі були переконані, що розширення НАТО надто дратуватиме росію, а головним пріоритетом було утримання москви на демокра­тичному шляху розвитку. Після того, як Захід переміг у Холод­ній війні, ідею розширення НАТО не сприймали. І аргументів Вар­шави, мовляв, росія швидко по­вернеться до імперської політи­ки, у Вашингтоні не чули…

Експосол США у Польщі зга­дав також про слова аналіти­ка дослідницького центру RAND Corporation Річарда Каґлера. 2018 року той розповів, що за адміністрації Клінтона один із польських високопосадовців навіть пригрозив: мовляв, якщо Польщу не приймуть до НАТО, то шукатиме шлях до власної ядерної зброї… Фрід припус­тив, що це міг бути нинішній гла­ва польського МЗС Радослав Сікорський, який 1992-го був в уряді Яна Ольшевського заступ­ником міністра оборони. «Сікор­ський любив натиснути на аме­риканців», — пригадав Фрід.

Деніел Фрід також розповів, як польські дипломати адапту­вали свої аргументи, якими на­магалися переконати Білий дім. «1993 року поляки казали так: росія зараз добра, але все так не буде, знову повернеться до відбудови імперії. Тому зі всту­пом Польщі до НАТО краще по­чинати зараз, поки ще є вікно, аби діяти, — згадує аме­риканський дипломат. — Поляки мали рацію, і я це знав. Але я їм сказав (тодішньому главі поль­ського МЗС Анджею Олєховському і його за­ступнику Єжи Козьмін­ському. — А. Є.): «Так, маєте рацію, — але то нас нікуди не приведе. Адміністрація Клінтона хоче добре домовити­ся з росією, з Борисом Єльциним (тодішнім президен­том рф. — А.Є.), хоче інвесту­вати у цю справу все, що тільки може. Але вони також схиль­ні розширити НАТО — у рамках того процесу».

«Невдовзі після цього вся ри­торика Варшави змінилася, по­чали говорити про об'єднану Європу й налагодження відно­син із росією, — згадує Деніел Фрід. — Так вони об'єдналися з нами, і це було абсолютно блискуче». І хоча зміна підходів у Вашингтоні сталася не швид­ко, уже 1994 року, каже амери­канський дипломат, він «відчув, що ми починаємо перемага­ти». Мовляв, скептики, як-от то­дішній заступник держсекрета­ря США Строуб Телбот, змінили свою думку. А сам президент Білл Клінтон міркував уже не про те, чи повинна Польща приєд­натися до НАТО, а про те, коли саме це має статися.

Як згадує Деніел Фрід, важ­ливу роль зіграла тоді перша леді США Гілларі Клінтон — за допомогою польських і чесь­ких інтелектуалів. 1996-го Клін­тон разом із тодішньою амба­садоркою США в ООН Мадлен Олбрайт (пізніше держсекре­таркою) відвідали Польщу й Че­хію. У Польщі зустрічалися, зо­крема, з головним редактором католицького видання Tygodnik Powszechny Єжи Туровічем і Чеславом Мілошем, а в Чехії - з президентом Вацлавом Га­велом. «Це був її тип людей, — пояснює Фрід, який супрово­джував Клінтон у тій поїздці. — І вони переконали Гілларі в необ­хідності розширення НАТО».

Як згадує Деніел Фрід, пізно ввечері напередодні свого ви­ступу в Празі Гілларі Клінтон пе­реписала текст своєї промови, підготовлений дипломатами. Перша леді США однозначно підтримала розширення Північ­ноатлантичного альянсу.

А тим часом…

За даними опитування CBOS, проведеного напередодні 25-річчя вступу Польщі до НАТО, для 60% поляків це проривна по­дія історичного значення. У люто­му 1999 року, тобто напередодні приєднання Польщі до Альянсу, так вважали 44% поляків.

Загалом членство Польщі у НАТО підтримують нині 90% по­ляків. А 74% опитаних вважають членство Польщі в Альянсі га­рантією її незалежності. У люто­му 1999-го так думав тільки 41% поляків.

82% опитаних вважають, що членство Польщі у НАТО забез­печує їй мир і безпеку, а 79% - що Польща може сподіватися на те, що союзники Польщі по Альянсу долучаться до її оборо­ни (22% - «однозначно», 57% - «радше»).

І нарешті, 83% поляків вва­жають, що війська з інших кра­їн НАТО повинні бути розміщені у Польщі. Чверть століття тому так вважали лише 32% поляків.

Схожі новини

Читайте також

29.05.2024

Однорука війна

Всі військові планувальники розуміють, що виграти цю війну Україна має на півдні, бо там вона набагато сильніша за росію з погляду логістики. Це розуміє і російський генштаб і тому усіма засобами намагається утримувати більшість українських військ на сході. Цій меті відповідають і російські операції на півночі, тобто у Харківській та Сумській областях. Мета цих операцій не створення «санітарної зони», як про це говорить кремль. І не прорив української оборони, як можуть подумати воєнні оглядачі