Передплатити

Тривалий мир для Старого континенту: чого вчить історія

Друга світова війна скінчилася поразкою нацистської Німеччини і перемогою союзників: США, Радянського Союзу та Великої Британії


Ілюстрація умовна, з відкритих джерел

Вищі посадовці цих держав зустрілися у передмісті Берліна - Потсдамі 17 липня 1945 року і підписали умови миру відповідно до розташування союзницьких військ на момент припинення війни.

Цей підписаний мир, як трапляється зазвичай, мав спірні питання, які кожна сторона трактувала на свою користь.

І, як зазвичай, наявність спірних питань ледь не призвело до Третьої світової війни у 1962 році. Беручи до уваги наявність великих ядерних арсеналів у Радянського Союзу та у Сполучених Штатів, це могло бути останньою війною в історії людства, оскільки життя на Землі могло припинитися. Це тому, що співвідношення військових сил не давало великої переваги жодній із сторін.

В останню мить вдалося зупинити ескалацію, але гонитва озброєнь з того часу не припинялася ні на хвилину через боязнь опинитися слабшим у воєнному протистоянні.

Не дивно, що ця гонитва озброєнь скінчилася на користь США у 1991 році.

Гонитва озброєнь і під час Другої світової війни скінчилася на користь США, у тому розумінні, що вони спромоглися виготовити зброї більше, ніж усі інші країни, що брали участь у війні. Тобто більше, ніж Німеччина, Японія, Радянський Союз та Велика Британія разом узяті.

Сполучені Штати надали допомогу зброєю ще й своїм союзникам - Великій Британії та Радянському Союзу. І ця допомога була вирішальною для військових досягнень Радянського Союзу.

Читайте також: Цього разу ленд-ліз, крім перемоги над ворогом, полегшує і модернізацію України

Але підписані у Потсдамі мирні угоди брали до уваги виключно військові досягнення та розташування військ, а не успіхи у виробництві озброєнь.

Демократичним державам (США та Великій Британії) вдалося скерувати збройні сили тоталітарних держав Німеччини та Радянського Союзу одне проти одного. Це врятувало демократичні країни, але перемога однієї з тоталітарних держав неминуче призводила до створення тоталітарного монстра.

Кажуть, що з цього приводу один американський генерал по закінченні війни висловився так: “Не ту свиню зарізали”.

Але слід зауважити, що перемога нацистської Німеччини була би набагато руйнівнішою для людства загалом та демократичних країн зокрема.

Сер Вінстон Черчилль це розумів і тому висловився у 1946 році у такий спосіб: «Німеччину ми здолали силою, а росію здолаємо економікою».

Знадобилося 45 років, щоби змагання ринкової та планової економік закінчилося. Радянський Союз розвалився тому, що планове ціноутворювання не може ефективно конкурувати з ринковим. Але цю перевагу, мабуть, би довелося доводити ще кілька десятиліть, якби не тривалий період низьких цін на нафту. Оскільки продаж нафти був основним джерелом доходів Радянського Союзу у твердій валюті. За цю тверду валюту Радянський Союз купляв західні технологічні товари, без яких економіка не могла існувати. Зокрема, неможливо було б продовжувати гонитву озброєнь.

Отже, наприкінці 1991 року Радянський Союз збанкрутував і розвалився на 15 незалежних держав. Але цей новий порядок у Європі не було закріплено у документах, які мали прийти на зміну домовленостям у Ялті 1943 року та Потсдамі у 1945-му. Цим і скористався путін, коли прийшов до влади, для просування своєї агресивної політики. На його щастя, прихід до влади збігся з початком зростання світових цін на нафту. Коли цикл низьких цін на нафту змінився на цикл тривалого підвищення цін, він “обнулив банкрутство СРСР”.

Для цього не став згадувати дефолт Радянського Союзу, а вигадав байку про “геополітичну катастрофу” і призначив себе кризовим менеджером у боротьбі з цією “катастрофою”. Тим часом шалені доходи від нафти та газу дозволили значно збільшити витрати на озброєння. Через це, як би висловився відомий російський письменник: “Каштанка сп'яніла від нафтодоларів”.

Метою ідеологічної диверсії під назвою “геополітична катастрофа” було загарбання хитрістю або силою природних ресурсів країн, що колись входили до складу Радянського Союзу.

У першу чергу це стосується енергоносіїв. Зокрема, українського газу, а також і вугілля та електроенергії, якщо станеться нагода. Всі агресивні дії росії за правління путіна були так чи інакше пов'язані з енергоресурсами або шляхами їхнього транспортування. Мета цих дій - збільшення російської частки ринку та росту цін на енергоносії.

Збільшена частка, наприклад, газового ринку Європи, а також зростання ціни газу, значно збільшували доходи російських компаній. Податкові відрахування від цих доходів дозволяли кремлівським можновладцям підготуватися до війни. Для цього вони вкладали великі кошти у вдосконалення озброєнь, а також створювали великі золото-валютні резерви, бо війна вимагає великих витрат.

Крім озброєнь та резерву грошей, війна вимагає ще й мотивації людей у погонах. Для цього було монополізовано увесь інформаційний простір, заборонено висловлювання будь-якої думки, крім тої, що відповідала інтересам війни. Оплата військовослужбовців теж мала заохочувати високу вмотивованість офіцерського корпусу.

І все ж нечестива війна проти Української держави, розпочата 24 лютого 2022 року, пішла незапланованим шляхом. Чому так сталося?

Перше і головне, тому що росія переоцінила свої економічні можливості, які не менш ніж військова сила, забезпечують успіх. І водночас недооцінила прагнення українського народу до незалежності.

Згадуваний Вінстон Черчилль якось зауважив, що росія буде прагнути до експансії поки не стикнеться з силою, що виявиться спроможною її зупинити.

Ніхто не очікував, що цією силою стане Україна. І міністр фінансів Німеччини, і політики та військові інших західних країн були впевненими 24 лютого, що Україні залишилося існувати лічені дні.

Але сталося диво, і “непереможна та легендарна” армія агресорів змушена була з ганьбою забратися з Київської, Чернігівської та Сумської областей і обмежитися проведенням військових дій у тих районах, де постачання армійських припасів є максимально спрощеним через малу відстань до російського кордону. Коли ж можливість поразки російської армії стала потрохи усвідомлюватися у головах західних політиків, вони з радістю кинулися допомагати Україні зброєю та грішми.

Тому що перемога України у війні дозволить вийти на підписання таких угод з росією, які убезпечать мир Старого континенту на наступні 50 років. Ці нові угоди назавжди відправлять за лаштунки історії домовленості Ялти та Потсдама, які так-сяк забезпечували мир на континенті понад пів століття, але своє вже віджили. Нові реалії так само як і реалії 1945 року, будуть враховувати міць російських збройних сил та їхню дислокацію. Ось чому путін буде намагатися з останніх сил досягти військового успіху в Україні. Власне, це підтвердив і одіозний міністр закордонних справ росії лавров, коли зауважив, що всі війни завершуються миром.Тільки умови цього миру, сказав він, залежать від диспозиції військ на момент підписання миру.

Нинішня диспозиція військ Україну не влаштовує. Метою Вітчизняної війни України за незалежність, є звільнення усіх українських територій у межах міжнародно визнаних кордонів. Особливо важливим є звільнення Криму, оскільки саме там, на дні моря, лежать ті газові ресурси, які дозволять і без західних кредитів відновити всю інфраструктуру та житловий фонд, знищені агресором під час війни.

Надання Конгресом США допомоги у вигляді ленд-лізу дають надію звільнити врешті-решт всі загарбані росією українські землі.
Своєю чергою, росія намагатиметься зробити все можливе, щоби втримати вкрадені величезні поклади газу у Криму.

Тому що путін та медведєв вбачають у цьому і подібних грабежах зміст свого існування. Але не може подальша доля Європи залежати від примх двох клептоманів. Мир, який буде встановлено у Європі, стане міцним і довготривалим тільки після перемоги українських Збройних сил. Новий мир у Європі дозволить усім державам, у тому числі і росії жити у таких економічних умовах, що забезпечать усім країнам джерела для розвитку економіки та покращення добробуту громадян.

Як показав досвід Європи після Другої світової війни, саме сталий економічний розвиток усіх держав забезпечує довготривалий мир на континенті.

Такий мир відкидає загарбання природних ресурсів або транспортних артерій за допомогою військової сили. російський народ підніметься до усвідомлення цього табу попри усю зазомбованість мілітаристською пропагандою. Бо день 9 травня є слушною датою, щоби нагадати: «путіни та медведєви приходять та забираються геть, а російський народ залишається».

Читайте також: Навіщо ракети вартістю 1 мільйон доларів гатять по дешевих цілях?