Про уроки Леніна і Троцького для України

В інтерв'ю телеканалу «Росія-1» речник російського президента Дмитро Пєсков заявив, що «розширення НАТО на країни колишнього СРСР, зокрема на територію України – це питання життя і смерті для Росії». Він пояснює цю тезу так: «Протягом двох останніх десятиліть, навіть більше, напевно, нас методично обманювали, причому внаслідок цього обману ми дійшли ситуації, коли наша безпека перебуває під загрозою. Перебуває під загрозою продовження цього ж обману. Під загрозою подальшої експансії як політичної, так і військової інфраструктури НАТО у бік наших кордонів».

Виходить парадокс: в 90-х роках, під час розпаду СРСР, деякі російські політики заявляли з трибун, що, мовляв, «хватит кормить Украину и другие республики», і навіть приводили свої підрахунки. Та й зараз такі діячі, як спікер кримської «держради» Володимир Константинов, підраховують якісь «збитки Криму в український період», оперуючи мільйонами і мільярдами. А тут «воспрос жизни и смерти». Чого б це?

І тут виясняється вся правда

Росія без України неповноздатна і неспроможна. І це не тепер, це протягом усієї радянської історії. Ось уроки, з яких українці повинні зробити стратегічні висновки, бо здається, багато хто про них забув.

Уродженець України Лев Троцький добре розбирався в українському питанні. Створена ним Червона армія багнетами затверджувала радянську владу, в тому числі і в Україні, знищивши на початку ХХ століття її надії на незалежність. Не знайшовши підтримки в українців, більшовицька Росія неодноразово надсилала війська для встановлення в Києві радянської влади. Добре знаючи особливості характеру своїх земляків, народний комісар з військових та морських справ, голова Реввійськради РРФСР Лев Троцький навчав агітаторів-комуністів, що вирушали в Україну в спеціальній інструкції: «Вільний дух запорізького козацтва змушує українців творити чудеса».

Однак напучував: «Тільки безмежна довірливість і поступливість, а також відсутність свідомості, необхідності постійної міцної спайки всіх членів держави – і не тільки під час війни – щоразу губили всі завоювання українців… Пам'ятайте також, що так чи інакше, а нам необхідно повернути Україну Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія не може існувати, вона задихнеться, а з нею і радянська влада, і ми з вами».

І це при тому, що на словах більшовики, і сам Троцький, визнавали право народів Російської імперії на вільне відділення та створення своєї держави. Але водночас не виключали входження соціалістичних республік до складу єдиної Радянської федерації. Одночасно, з точки зору політекономії, Троцький розумів, що без України більшовицька Росія довго не протягне. Однак це не завадило йому 1939 року опублікувати в американському журналі статтю, в якій висловився за створення незалежної робітничо-селянської радянської України. «Українському питанню судилося найближчим часом відігравати величезну роль у житті Європи. Недарма Гітлер так гучно порушив питання про створення «Великої України» і недарма, знову ж таки, він із такою злодійською поспішністю зняв це питання», – писав Троцький.

Таку ж політику проводив і Володимир Ленін. 16 квітня 1919 року він виголосив промову перед московськими залізничниками. У цей час війська більшовиків повністю оволоділи Лівобережжям, захопили Київ. Армія УНР захищалася на Правобережжі Дніпра.

Голова Ради народних комісарів РСФСР, описавши міжнародне становище, закликав робітників вступати до Червоної армії, аби якнайшвидше захопити багату продовольством Україну: «Тепер, із завоюванням України та зі зміцненням Радянської влади на Дону, наша сила міцніє. Ми говоримо, що джерела хліба та продовольства, можливість отримати паливо із Донецького басейну у нас є. Ми впевнені, що, хоч і підходять найважчі місяці, тим не менш, цю кризу переживемо. В Україні є величезні запаси, надлишки хліба. Їх важко взяти одразу – там досі партизанщина, там селяни залякані звірячим пануванням німців та бояться брати поміщицькі землі. Ми повинні не менше трьох тисяч робітників залізничників, частину селян із північної голодної Росії, рушити на Україну. Уряд уже провів декрет про точну розверстку тієї кількості хліба, яку можна взяти зараз у розмірі 100 мільйонів пудів. В одному з округів Донецького басейну, за отриманими даними, також є 1 мільйон пудів хліба на відстані не більше 10 верст від залізниці. Ми розраховуємо, що мобілізація при швидкому русі на фронтах дасть можливість покращити і продовольче становище. Зменшить кількість їдців у неземлеробських, найбільш голодних губерніях. На фронті – а ми ведемо війну в найбільш хлібородних і ситих місцевостях – люди, що вирушили туди десятками тисяч, матимуть змогу прогодуватися і шляхом розвитку поштових посилок матимуть можливість негайно допомогти сім'ям, які залишилися вдома».

Як бачимо, відвертіше не скажеш. Ленін обіцяє не тільки те, що послані ним з голодного краю Росії мародери зможуть в Україні самі наїстися, але також посилками прогодувати своїх родичів. Більшовики не вживали таких слів, як домовитися, купити, обміняти, вони знали тільки одне – можемо взяти, інакше помре і Росія, і Радянська влада.

Сьогодні очільникам Росії приходять такі самі думки

Володимир Путін бачить, що без колишніх союзних республік, і в першу чергу без України, Росія не виживе. Тому він говорить про безпеку, але має на увазі не «время подлета», бо знає, що ніхто, а тим більше з України, нападати на нього не збирається. Він говорить про воєнну загрозу, а має на увазі те, що економічно Росія без України й інших республік не виживе. І це було б зрозуміло, якби він сказав чесно. Бо хіба ж можна, з одного боку, кричати «хватит кормить Украину», а, з іншого, – не відпускати Україну від себе. Крім того, вони добре розуміють, що зараз треба залишити за собою можливість загарбати Україну в майбутньому, а для цього треба не допустити, щоб Україна стала членом НАТО, адже тоді Росія залишиться без України вже назавжди. І це з радянських часів ще добре засвоєна російськими політиками небезпека. Бо справді – для Росії це «питання життя і смерті». Тому й говорить Путін про безпеку на всі часи. Бо сподівається, що тоді вдасться захопити Україну вже навічно.

Що ж робити українцям? Вчити історичні уроки…

Читайте також: У Росії і в Криму не знайшли аргументів проти ініціативи львівських депутатів перейменувати Росію на Московію…