Канада, земля обітована, або Там добре, де нас нема?

"Високий замок" продовжує цикл статтей Канада, земля обітована, або Там добре, де нас нема?.

Перший матеріал із циклу був опублікований на нашому сайті 5 жовтня 2014 року. Його можна переглянути тут

Поч­немо з оплати праці: у провінції Онтаріо вона становить 11 дол. за годину без вирахування податків (вчитель може отримувати 25 дол., медсестра — від 20 дол. за год.), в середньому, з підробітками, близько двох тис. дол. на місяць. Непогано. Але підрахуємо видатки.

Оренда 1-кімнатного (в нашому розумінні) житла — тут його розмір визначається кількістю спалень (тобто в такому помешканні є кухня, вітальня і одна спальня) в багатоквартирному будинку — в середньому 900 дол. (тут і далі — канадських. — Авт.). Може бути “+ -”, залежно від типу і розташування будинку. За квартиру з двома спальнями треба платити близько 1100 дол. або й більше. Щоб її купити, треба викласти щонайменше 300 тис. дол., за половину будинку на дві сім’ї з двома спальнями — 450 тисяч. Купивши таке житло, щорічно сплачуватимете й податок на землю — від трьох і далі тисяч доларів. Іпотечний кредит можна виплачувати упродовж 20 років.

За окремий будинок треба викласти від 600 тис. (залежно від якості і місцезнаходження) і щорічно теж платити за землю, але вже більшу суму. Якщо передбачено обслуговування будинку (окремого або т. зв. таунхаузів — ряд сполучених дво- чи триповерхових будинків), платитемете за це близько 600 дол.

Авто в Канаді — предмет першої необхідності, оскільки відстані величезні і навіть у містах не всюди передбачено тротуа­ри для пішоходів. За вживану машину у доброму стані треба викласти від однієї до п’яти тис. дол., за нову — щонайменше 15 тис. Страховка залежить від об’єму двигуна і стану машини, а також кваліфікаціїї водія: для новоприбулих з невеликим стажем водіння вона може становити і 400 дол. на місяць.

Медичне обслуговування (за винятком стоматолога, окуліста і психолога) — безплатне. Дітей до 18 років ці фахівці раз на рік теж оглядають безплатно. Скерування до вузьких спеціалістів дає лише сімейний лікар. Однак дивує таке: скажімо, у дитини часто болить горло, мати приводить її до лікаря з відповідними скаргами, наприклад, у червні, а скерування до ЛОРа отримує... на лютий наступного року. Прискорювання цього процесу запиханням у лікареву кишеню якоїсь купюри тут не практикується. Невідкладні операції дорослим і дітям роблять безкоштовно, теж без жодних “чайових” лікарям чи молодшому медичному персоналу.

А ось приблизні ціни продуктів першої необхідності:

хліб — від 2 до 3-3,5 дол. за буханець; молоко звичайне — 1 дол., натуральне — 2 дол. за 1 літр; сметана — 3 дол. за 0,5 л; масло — 4-5 дол. за фунт (450 г); м’ясо свиняче, вирізка — 13-14 дол. за 1 кг; телятина — 18-20 дол.; курятина, грудка — 11 дол. за 1 кг, ціла курка — дешевша; яйця фабричні — 3 дол., фермерські — 6-6,5 дол. за 12 шт.; картопля в середньому — від 2,20 до 3-5 дол. за 1 кг; капуста — 1,7 дол. за головку; морква — 2 дол. за 1,5 кг, органічна — 1,8 дол. за 1 кг; буряк — 2,20 за 1 кг; помідори — 3,7 за 1 кг, на розпродажу можуть бути і по 2,20. Додайте до цього видатки на мийні засоби, оплату прання (в підвалах багатоквартирних будинків тут всюди стоять пральні машини спільного користування), плюс плату за телефон, Інтернет, що обходиться винаймачеві квартири приблизно у 100 дол. на місяць, і отримаєте приблизну картину витрат на найнеобхідніше.

Якщо в сім’ї працює лише одна людина, зводити кінці з кінцями непросто. Знайти пристойну роботу, зважаючи на величезну кількість новоприбулих, складно. Добре, якщо хтось може порекомендувати вас власникові підприємства чи вам вдасться знайти з ним спільну мову. Хоча законом це заборонено, але якщо старшим менеджером якогось закладу є, скажімо, китаєць, то й більшість працівників будуть цієї національності. Колосальний аеропорт “Пірсон”, наприклад, обслуговують здебільшого індуси.

Але всі життєві складності перекриває один величезний плюс тутешнього суспільства: тут працює Закон, перед яким усі рівні, відсутні корупція (принаймні на рівні життєвих інтересів пересічного громадянина) і бюрократична тяганина з будь-якого приводу як одна з її передумов. Поліція тут справді, а не на словах, стоїть на сторожі Закону і справді захищає громадян. Наведу цікавий приклад: наша заробітчанка, яка добре володіє англійською, доглядала літнього чоловіка, що одужував після інсульту. Трапилось так, що він, намагаючись самостійно встати з візка, впав, а на те, щоб його підняти, у доглядальниці сили не вистачило. І вона зателефонувала... в поліцію, пояснила ситуацію. Її ввічливо вислухали, а вже через лічені хвилини у двері подзвонили два дужі хлопці в поліцейській уніформі. Вони посадили дідуся на місце, поцікавилися, чи не потрібна ще якась допомога, і чемно попрощалися. Уявіть подібну ситуацію у нас.

Або ще приклад. Молодий водій величезного “трака”, новосел у Канаді, помилково звернув на дорогу, де був міст, під яким він не міг проїхати через габарити своєї машини. За ним тут же утворився “корок” з машин, що їхали слідом. Рух односторонній. Чоловік стоїть розгублено, приречено чекаючи неодмінної у нас “розправи” поліції — криків, лайки і т. ін. Однак був приємно розчарований: поліцейські не лише не облаяли його, а, розібравшись з “корком”, провели до виїзду на потрібну трасу, на прощання побажавши щасливої дороги. “А таке, — каже хлопець, — не забувається”.

Продовження читайте незабаром.