Хто врятує львівську «скульптурку»?

Львівська Спілка художників остаточно розірвала відносини зі своїм ексуправителем — компанією «Акрополь». Як розповів «ВЗ» голова правління ЛОО НСХУ, директор Львівської кераміко-скульптурної фабрики Ігор Гавришкевич, Західний апеляційний господарський суд остаточно задовольнив вимоги Львівської обласної організації Національної спілки художників України: розірвати угоду з компанією «Акрополь», яка раніше управляла майном Львівської кераміко-скульптурної фабрики, і повернути з власності «Акрополя» майно НСХУ.

За словами пана Гавриш­кевича, ще 2008 року Спілка художників найняла управи­теля — ТОВ «Компанія з управлін­ня проєктами «Акрополь», яка мала би допомагати митцям з юридичними нюансами обстою­вати право на пільги. На початках ця компанія справді ефективно управляла майном фабрики. Бо у ті часи її хотіли «розтягнути» про­владні бізнесові структури.

Але згодом ця ефективність пішла на спад — аж до того, що певна частина майна Спілки пе­рейшла у власність «Акрополя». Тому Спілка художників прийняла рішення розірвати угоду з «Акро­полем» і повернути своє майно. «Акрополь» з цим не погодився, відповідно Спілка подала до суду. Управитель програв суд першої інстанції, подав на апеляцію і про­грав і її. Судова тяганина трива­ла більше двох років. За цей час «Акрополь» збудував на території фабрики деякі самовільні об'єкти.

«Позов ми виграли, але ще не всі питання вирішені, — розповів Ігор Гавришкевич. — Бачимо, що мусимо продовжувати цей діа­лог, можливо, і в судовому поряд­ку, щоб довести фабрику до ладу. Бо ЛКСФ ще 1967 року була за­кріплена за ЛОО НСХУ, але не все ще оформлено згідно із чинним законодавством. Чудово розуміє­мо, що міськрада не піде нам на­зустріч і буде гальмувати цей про­цес. Ще „Акрополь“ звертався до ЛМР, щоб закріпити землю за фа­брикою і отримав відмову…»

Мінус ще одна мозаїка

За час управління «Акрополя» майном ЛКСФ забудовник зніс один з корпусів фабрики разом з історичною мозаїкою, яка була на його стіні. Про це повідомив у ТГ-каналі «Кінцева» засновник спільноти Олег Левій. «Руйну­вання монументальної спадщи­ни у Львові стає систематичним. Зокрема знищується і кераміко-скульптурна фабрика. Мозаїка на ній не була під захистом ЛМР, од­нак, як ми вже бачили минулого року, цей захист не врятував від знищення панно Богдана Сойки „Інформаційний простір“ та мо­заїку на СКА», — написав активіст.

За словами Ігоря Гавришкеви­ча, за руйнування мозаїки та зне­сення корпусу фабрики повністю відповідає компанія «Акрополь», оскільки вона досі управляла майном ЛКСФ.

Що буде далі?

Оскільки земля ЛКСФ нале­жить місту, ще у серпні 2023 року у мерії підняли питання концепції розвитку кераміко-скульптурної фабрики як мистецького і твор­чого простору. Як повідомив тоді перший заступник міського голови Львова Андрій Моска­ленко, з цього приводу провели воркшоп, куди запросили «всіх, хто має до цього відношення, і тих, хто переживає за майбутнє ЛКСФ».

«Без жодного житлового бу­дівництва! Лише майстерні, творчі простори, все те, з чим і асоціюється ЛКСФ», — наголосив Москаленко. Однак, за словами чиновника, «конструктивної ро­боти не вийшло». Тобто погово­рили і розійшлися… Деякі учас­ники воркшопу в соцмережах обурювалися, що «представники Спілки художників зірвали обго­ворення». Так чи інакше, у мерії пообіцяли і далі працювати над концепцією розбудови ЛКСФ…

Працює над цією концепцією і Спілка художників. ЛОО НСХУ ще два роки тому прийняла про­єкт розбудови ЛКСФ, який наді­слали до Національної спілки ху­дожників України та Львівської міської ради. Як пояснив Ігор Гавришкевич, Спілка планує ви­користовувати своє нерухоме майно як музейно-виставковий простір, де би творили митці ке­раміки, скла і скульптури, і вод­ночас процес їхньої роботи був би доступний для відвідувачів, зокрема туристів. Такий формат поширений за кордоном.

«Якби міськрада йшла нам назустріч, не дискутувала би з нами і не нав’язувала нам сто­ронніх людей, які не мають ху­дожньої освіти, було б добре, — пояснює пан Гавришкевич. — У нас є митці, які були керівника­ми установ, мистецтвознавці. А люди, яких привели на воркшоп, — це власники галерей чи мис­тецькі менеджери, які продава­ли картини. Це далеко від управ­ління такими об'єктами, як наша ЛКСФ. Тоді для чого цей ворк­шоп проводився? Фабрику за­снувала Спілка художників, і ми вважаємо, що така фабрика має бути у Львові».