Це розкриває суть тези про «2−3 тижні». Може, Олексій чекав своїх?

Що це було?

Трохи про інтервʼю Арестовича у Собчак.

Це була спроба росіян запустити зручну для себе повістку, на яку може клюнути певний відсоток носіїв українських паспортів. Ждунів, усталих от войни, охочих торгувати з агресорами бітумом, хутром, спиртом, концертами, серіалами про вату Будько в Криму.

Суть цієї повістки Олексій озвучив ротом: «изменить внутреннюю политику Украины. И учитывать интересы россии и РБ». Тобто жертва агресії двох сусідів має капітулювати перед двома диктатурами. По суті розчинитися в таке саме сміття, як дві недодержави.

Власне це розкриває суть тези про «2−3 тижні». Може, Олексій чекав своїх?

Це також пояснює, чому Арестович так нахвалював проєкт капітуляції в Стамбулі. І називав його «актом поражения рф». Насправді ні — і це доводить драфт угоди від 15 квітня 2022, який опублікувало видання NYT. Це проєкт знищення ЗСУ, патріотів, яких там названо нацистами і усього українського. То ліквідація України.

Що цікаве у цьому кейсі з Собчак?

Таке уже було. Восени 2019 року Ксюша Собчак витягла на велике інтервʼю Анатолія Шарія. Тоді він якраз зареєстрував партію офіційно, його працівники були бажаними гостями на пресконференціях влади. Партія Шарія була успішною розробкою — на виборах 2020 року вони отримали чимало місць в радах Півдня та Сходу. І складно сказати, що би було далі, якби їх була критична більшість.

Для інтервʼю з Шарієм Ксюша поїхала за кордон. Вона явно була зацікавлена його персоною, заробітками, статусом певної фігури в повістці русского мира. Анатолія вона там крутила як третю силу, такого борзого тіпа, який є альтернативою Порошенку та Зеленському.

Для того, аби зацікавити розмовою з Арестовичем — довелось пустити через Гордона чутку, що Собчак фарширує баклажани Арестовичу. Розмова була вписана в випуск Ксюшиних новин. Десь поміж ботулізмом в Москві та сводками «СВО». Для інтриги «так були баклажани чи ні?» Ксюша принарядилась в доміну.

Ксюші було явно не сильно цікаво з Арестовичем. Вона з ним спілкувалась по скайпу, хоча для неї нема перешкод зустрітись фізично, якщо гість їй реально цікавий. Або це дорого, а Ксюша любить гроші більше за всіх своїх мужиків.

Утім росія шукає, як знайти шпарину в повоєнній Україні. І повернути дискурс до пошуків України по-русскі.

Тому повторю свою стару думку.

Арестович — то те, що було би, якби в пробірці схрестили Шарія і Мураєва.

Бойко уже не піде в президенти — бо фотошоп не фотошоп на бігборд, але морда уже як підошва. Тому оце все буде окучувати Люсік.

Принагідно хочуть сказати щире «дякую» попередникам і сучасникам укрсучполітики за те, що вмієте знаходити хробаків у вигрібних ямах. І розкручувати їх через тєліки у великі звьозди.

Без штучної медійності Льоша нецікавий. Раз для підвищення охоплень треба придумувати інтрижки із Собчак.

Арестович публічно визнав свою ідентичність. Він вважає себе «русским».

Тому є велике питання чи треба нам такий політик національного масштабу? Якщо це може бути личинка гауляйтера.

Джерело