«Оперувати серце новонародженої дитинки завбільшки з куряче яйце — важко. Але результат того вартий»

— Олександре Федоровичу, чи мож­на ще під час вагітності зрозуміти, що у дитини проблеми зі серцем?

— Загалом жодні суб’єктивні відчуття ва­гітної жінки не можуть дати їй розуміння або навіть підозри на те, що в дитинки щось не так із сердечком. Єдиний спосіб виявити вроджену ваду розвитку серцево-судинної системи у плода — це УЗД-скринінг під час вагітності.

УЗД-скринінг — планове УЗД плода, яке має проводити сертифікований УЗД-спеціаліст, що має досвід в пренатальному УЗД (УЗД плода, тобто УЗД дитинки до її народження). Це обстеження дає змогу на сучасному етапі розвитку помітити біль­шість вроджених вад серцево-судинної системи, причому на досить ранніх термі­нах вагітності.

— Як запобігти розвитку вади серця у дитини?

— Стосовно профілактики вроджених вад розвитку серцево-судинної системи немає чітко окреслених рекомендацій, окрім загальних, що дають вагітним. Се­ред них — вагітним варто відмовитись від шкідливих звичок та вести здоровий спо­сіб життя. У великої кількості вроджених вад серця немає чітко визначених причин їх розвитку. Значна їх кількість утворюється внаслідок довільних мутацій у генетичному апараті людини. На стабільність генетично­го апарату людини, з-поміж інших, вплива­ють шкідливі звички, зокрема зловживання алкоголем, куріння чи вживання наркотиків.

Також причиною розвитку вроджених вад серця може слугувати прийом певних груп медикаментів. Але зазвичай ті лікарі, які призначають медикаменти, зокрема ва­гітним жінкам, добре обізнані з ризиками і, як правило, уникають призначення таких медикаментів у критичні періоди вагітності, коли ці ліки могли б вплинути на розвиток плода. Окрім того, до певних вад розви­тку не тільки серцево-судинної системи, а й інших систем плода (нервової системи, органів зору, органів шлунково-кишкового тракту тощо) можуть призводити деякі ін­фекційні недуги, на які може хворіти вагітна жінка, для прикладу, краснуха.

— Якщо молода сім’я планує вагіт­ність, але під час обстеження у жінки виявили проблеми зі серцем. Чи може це якось вплинути на плід?

— Як правило, серцево-судинна патоло­гія у вагітної жінки відчутно на плід не впли­ває. Радше перебіг вагітності може певним чином ускладнювати власний стан вагітної, тобто власний стан її серцево-судинної системи. Той акушер-гінеколог, який її ку­рирує, повинен мати досвід у веденні вагіт­них із вадами серця, щоб надали відповідні рекомендації.

Плоду цей стан не має загрожувати і не може призвести до розвитку вродженої вади серця у самого плода.

— Розкажіть, будь ласка, як розпізна­ти ваду?

— Більшість вроджених вад серця у дітей проявляються двома основними комплек­сами симптомів. Це т.зв. ціанотичні вади, для яких характерний ціаноз (синюшність шкірних покривів), або симптоми серцевої недостатності. Якщо мова про маленьку дитинку, навіть про вік немовляти, про 1−3 місяць життя, всі симптоми будуть однако­вими. Дитинка погано їсть, погано набирає вагу. Вона може ставати нервовою, по­дразливою, занадто пітніти, погано спати. Серцева недостатність знижує толерант­ність дитини до фізичного навантаження. А для малої дитини як грудне вигодовування, так і з пляшечки — це фізичне навантажен­ня. Дитинка не може з’їсти всю ту кількість корму, яку вона мала би з’їдати за один раз. Тобто їй потрібно трошки віддихатись, коли вона з’їдає певну кількість їжі. Зазвичай че­рез це такі діти погано набирають вагу.

До поняття ціаноз, або стійка синюш­ність шкірних покривів, належить така си­нюшність, яка буде у дитинки фактично в спокої і посилюватиметься під час плачу.

— Які є способи корекції вроджених вад серця?

— Це були і є традиційні відкриті опера­ції. Певні вроджені вади серцево-судинної системи у діток можна корегувати ендо­васкулярними методиками, тобто більш прогресивними методами. Однак це сто­сується невеликої кількості вроджених вад.

Ендоваскулярний метод — це хірургічний спосіб лікування, що є найменш інвазив­ним, тобто всю операцію проводять через прокол голкою судинки на нозі — стегнової артерії або стегнової вени. Через ці судин­ки заводять спеціальну систему доставки, і до тої зони, на якій проводять операцію, доставляють ендоваскулярний пристрій, який закриває дефекти.

Не будь-який дефект міжпередсердної, міжшлуночкової перегородки, на жаль, можна закрити ендоваскулярно. Для того, щоб визначити, чи вроджена вада серця у дитини придатна до такого лікування, тре­ба пройти, як мінімум, УЗД-обстеження.

Стосовно інших методів лікування. Це також хірургічні, але мініінвазивні методи, тобто операції, які проводять через обме­жений розріз на грудній клітці чи іншої ло­калізації. Він розташований в іншому міс­ці, ніж традиційний доступ у дітей під час операції на серці, розріз розташований на грудній клітці між сосками.

Є певні вади, які можна оперувати через менший розріз іншої локалізації. Як прави­ло, його роблять під правою пахвою верти­кально або горизонтально. Коли дитинка тримає руку в фізіологічному положенні, тобто опущену, плече повністю закриває шрам від того розрізу.

— Чи після операції на серці дитинки її серце почне працювати в повністю здо­ровому режимі?

— Це неоднозначне запитання, тому що все залежить від тої вади, яку ми корегує­мо, і від операції, яку проводимо.

У хірургії вроджених вад серця, як і в багатьох інших галузях хірургії, є два типи операцій: радикальні і паліативні. Якщо радикальна операція повністю корегує вроджену ваду, то паліативна зменшує ви­раженість симптомів, до яких зводиться вроджена вада серця, проте не корегує її анатомію. Як правило, паліативні опе­рації — це етапи хірургічного лікування, які виконують тоді, коли, наприклад, у дитини дуже виражені симптоми її серцевої вади, але вона ще не в тому стані чи віці, коли цю ваду можна прооперувати, тобто повністю скорегувати.

Тому паліативні втручання не є повністю корегувальними, а лише полегшують симп­томи.

Після радикальної операції, якщо йдеть­ся про прості вади, як правило, серце надалі функціонує в звичайному режимі. Якщо ж мова про важку ваду, навіть мак­симальне відновлення тої зміненої анатомії не завжди може гарантувати, що сердечко протягом всього подальшого життя буде функціонувати в нормальному режимі. Тобто такій дитинці через деякий час після первинної операції можуть знадобитися ще певні повторні операції.

— Яким, на вашу думку, є майбутнє дитячої кардіохірургії? Чи можна буде за 10−20 років виправляти вади ще до народження?

— Уже зараз є можливість виправляти вроджені вади серця у дитини ще до наро­дження. Це входить у поняття т. зв. феталь­ної хірургії (хірургічні втручання у плода).

— Чому ви вирішили стати дитячим кардіохірургом? Це ж надзвичайно важ­ко — оперувати серце розміром із го­ріх…

— На моє переконання, немає нічого кра­щого в медицині, ніж дитяча кардіохірургія. Більше того, вважаю, що працювати в дитя­чій кардіохірургії — це привілей. Тому що коли інша людина дозволяє тобі просто торкнути­ся своєї дитини, уже не кажу про хірургічну операцію на її сердечку — це преференція.

До того ж дитяча кардіохірургія — це та галузь медицини, яка завжди тримає тебе в тонусі. Ти завжди маєш підтримувати свій рівень освіти, дізнаватися останню інфор­мацію у цій галузі, знати про всі новинки, володіти доказовою науковою базою сто­совно всіх методів лікування, регулярно читати хірургічну періодику. Адже багато хірургічних втручань еволюціонують. Навіть ті з них, які виконували 5−6 років тому, мо­жуть бути на цей момент неактуальними. Та й взагалі, я дуже люблю дітей.

Стосовно того, чи важко оперувати сер­це розміром із горіх. Я би сказав, що серце доношеної новонародженої дитинки вагою 3−3,5 кг радше схоже на куряче яйце, ніж на горіх. Так, це справді важко, тому що інколи доводиться працювати через отвір клапана, який становить лише 10−11 мм, і потрібно через ті 10−11 мм інструментами проводити певну операцію у порожнині серця. Або, наприклад, потрібно міняти місцями дві основні артеріальні судини, що відходять від серця, діаметр яких 6−8 мм. Це класична маркерна операція в дитя­чій кардіохірургії, операція артеріального переключення. Мало того, що їх потрібно поміняти місцями, потрібно ще пересади­ти коронарні артерії (артерії, які живлять кров’ю саме серце, у новонародженої ди­тинки мають діаметр 1−1,5 мм). Так, це тон­ка і важка робота. Але, як правило, резуль­тат цього вартий.