«НАТО має перестати бути «альянсом переляканих», а стати «альянсом рішучих»

Після ракетних атак росії у березні, які виявилися найбільш потужними за два роки великої війни (тільки на ДніпроГЕСі було вісім «прильотів», відчутних ударів зазнали Канівська, Дністровська ГЕС, Бурштинська, Трипільська ТЕС), українська енергетика опинилася у глибокій кризі. Через знищені і пошкоджені станції, підстанції, ЛЕПи, трансформатори у багатьох населених пунктах Харківщини, Одещини та інших регіонів світла взагалі немає, подекуди його подають за графіком. Уцілілі станції працюють на максимумі. «Укренерго» закликало громадян заощаджувати світло, особливо у період між 19.00 і 22.00.

Замість колишнього експор­ту електроенергії ми почали її за­куповувати у сусідніх країнах. За одну лише добу 14 квітня Україна імпор­тувала з Румунії, Словаччини, Польщі, Угорщини та Молдови 9 242 МВт год, що удвічі більше, ніж два дні перед тим. А як воно буде далі? Як нам вижити, уникнути енергоколапсу? Думками про це з корес­пондентом «Високого Замку» ділиться експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

— Наскільки критич­ними для нашої про­мисловості, побуто­вих споживачів струму є наслідки ракетних ударів росії по україн­ських енергооб'єктах? Чи вистачить вцілілих потужностей для того, щоб працювали заводи, світилися лампочки у наших оселях?

— Попри масованість ворожих атак, ввести нашу енергосистему у режим бле­кауту росіянам не вдалося, вона функціонує збалансовано. Звісно, резерви по­тужностей серйозно зменшено. Дехто каже, що їх у нас на чверть менше, ніж ми споживаємо. Якби так було, енергосисте­ма розпалася б.

Щось буде відремонтовано, віднов­лено — йдеться про передавальні потуж­ності. А от щодо потужностей генерації - об'єктів теплогідроенергетики, які ви­робляють струм, процес їх відновлен­ня займе не місяці - роки. Тому не треба мати ілюзій, що до зими вдасться суттє­во збільшити наші можливості виробни­цтва електроенергії. Маю на увазі, на тих об'єктах, які було атаковано.

Постане проблема, як пройти пік літ­нього споживання електрики, коли за­працюють кондиціонери, холодиль­ні установки. Водночас літній період — це великий плюс для генерації відновлюва­ної енергетики — сонячної, вітрової. Але, так чи інакше, треба бути готовим до того, що можуть бути відключення світла. Вони стосуватимуться, першою чергою, побу­тових споживачів, бо промисловість має працювати, насамперед — оборонна.

— Такі удари агресора по наших енергооб'єктах прогнозували. Чи можна було вберегтися від них?

— Одна річ — захистити від удару міс­цеву, невелику за розміром, трансфор­маторну підстанцію. Її достатньо було б обкласти габіонами з піском чи ще­бінкою, що захистило би принаймні від уламків дрона. Коли йдеться про тепло­ву електростанцію, теплоелектроцен­траль, трансформаторну станцію потуж­ністю 750 КВт чи 330 КВт, тут усе набагато складніше. Це — велетенські споруди, жодними «стінами» їх не захистити. Вони — просторові (це те, що називається пло­щадною ціллю).

Зрештою, одна річ, коли прилітає дрон з боєзарядом 40−50 кг, інша — коли б'є крилата ракета, де бойова частина важить кілограмів 400 (в «Іскандера» вона важить пів тонни, в Х-22 — 960 кг). У таких випад­ках інженерний захист у випадку точно­го влучання не допоможе. Єдиний спосіб убезпечитись — надійна система проти­повітряної оборони. А у нас із цим про­блеми: десь прикрили, десь — ні. На кожну критично важливу підстанцію чи ТЕС не те що «петріотів», а й більш простих систем ППО не настачиш. Їх все більше потребує і фронт, де атакують російські літаки, за­стосовуючи керовані авіабомби (КАБи). З 2022 року Україна просила наших дру­зів дати якнайбільше засобів ППО. А во­рог діє за принципом: якщо цього разу українці збивають навіть 100 «шахедів», то ми продовжуємо бити далі, може, за­втра 10% ракет долетить до обраних ці­лей, післязавтра — ще 5%.

росіянам не вдалося поставити нас на коліна протягом зими 2022−2023 років, то продовжують робити це навесні 2024-го. Добивають те, що не змогли раніше. Хо­чуть довести нашу енергосистему до ко­лапсу, щоб вона розпалася. Хоча завдали нам дошкульних ударів, енергосистема продовжує працювати. Не останню роль відіграли засоби інженерного захисту, які було підготовлено. От нарікають: довко­ла Трипільської ТЕС щось там робили-ро­били, але це, мовляв, не допомогло. А не допомогло тому, що туди прилетіло шість крилатих ракет. І по Бурштинській ТЕС кілька разів били. Єдиний захист від кри­латих ракет — знищити їх ще до підльоту. Інженерний захист рятує від уламків бо­йових частин ракет, але у випадку прямо­го влучення це не допоможе.

Основну частину ударів завдають дро­ни. Потрібно було б створити кількашаро­вий щит засобів ППО із великокаліберних кулеметів, пересувних мобільних бригад, щоб вони, починаючи з території Сум­щини, Чернігівщини, звідки, як правило, залітають «шахеди», ставили їм заслін, унеможливлювали подальший проліт безпілотників. З іншого боку, такі засоби потрібні і на лінії фронту.

Хотів би звернутися: шановні наші за­хідні партнери, ви ефективно вмієте зни­щувати іранські дрони, що прямували на Ізраїль. Чому не можете робити цього в Україні, убезпечуючи і себе, щоб той дрон чи крилата ракета випадково не залетіли на територію країн НАТО?

— Чи визріло вже таке розумін­ня у наших західних партнерів? Не обов’язково бити по тих дронах на те­риторії росії, можна знищувати їх в українському небі…

— Ми ставили це питання з перших днів повномасштабного російського втор­гнення. Вже 5 березня 2022 року підпису­вали петиції, було сотні тисяч підписів під зверненнями облрад, органів місцево­го самоврядування, громадських органі­зацій із закликом «Закрийте наше небо!». Нам сказали: це неможливо, бо означало би вступ НАТО у війну з росією.

Зараз таке питання на Заході обгово­рюють. Декілька країн із «коаліції рішу­чих» разом з іншими нашими потенцій­ними партнерами (зокрема йдеться про Чехію і Францію) над цією проблемою ду­мають. Водночас прийшла невтішна но­вина від наших британських та американ­ських друзів, які сказали, що вони цього не будуть робити. Мовляв, Іран-Ізраїль — це одне, а ваш випадок — зовсім інше.

Бояться будь-якого зіткнення з мо­сквою. Хоча не йдеться про те, щоб до­вбати по території росії. Країни Заходу могли б сказати путіну: ми убезпечуємо себе! Україна дозволила нам зробити від­повідну зону безпеки у певній смузі - не хочемо, щоб російські ракети і дрони залі­тали на територію країн НАТО (як це було у випадках з Польщею і Румунією). Є емо­ційна реакція низки американських і бри­танських генералів, західних експолітиків на адресу політиків чинних. Вони нази­вають «соромом іспанським» те, що уря­довці не здатні зробити те, що мали б. І що було зроблено щодо іранських ракет і дронів…

Потрібна активність і з нашого боку. Глава МЗС Дмитро Кулеба зробив від­повідні «вкиди» в інформаційний простір. Мав би також сказати своє слово міністр енергетики, бо йдеться про захист кри­тичної інфраструктури. І прем'єр-міністр, і міністр оборони. Має бути сформульо­вано офіційну позицію України. У цих но­вих умовах потрібно знову звернутися до НАТО: маєте перестати бути «альянсом переляканих», а перетворитися в «альянс рішучих»! Коли наші партнери проводять нам певні «червоні лінії», то тим самим умикають зелене світло для росії.

— Чим небезпечні удари росіян по підземних газових сховищах України?

— Жодними ракетами, навіть ядерною боєголовкою підземні газосховища (ПГС) не дістати. російські удари ставлять за мету пошкодити надземну частину кому­нікацій — компресорні агрегати, щоб уне­можливити подачу газу із підземних схо­вищ у газотранспортну систему. Це теж аргумент для наших європейських дру­зів щодо надання засобів ППО. Партнери вважали, що поки зберігається транзит російського газу через Україну в Європу, москва не завдаватиме ударів по газовій інфраструктурі України. І у нас такі ілюзії були. Це слабка страховка. Бо для росії головні цілі мають не комерційний, а во­єнно-політичний характер. Не тільки нам демонструє, що готова зруйнувати газо­ву інфраструктуру, а також і Європі, яка в останні роки інтенсивно використовува­ла ПГС. У 2020 році майже 10 млрд кубів газу (третину обсягу наших ПГС) було на­повнено газом європейських компаній. Торік не було такого великого об'єму, але ці компанії пішли на ризик у воєнних умо­вах, і він себе виправдав. Цього року пе­редбачалося, що буде закачано понад 4 млрд кубічних метрів газу. Ударами по га­зовій інфраструктурі росія показує, що її ніщо не зупинить. Європейський ринок вже відреагував на це підвищенням на 10% ціни на газ…

Енергетична інфраструктура України має велике значення і для Європейського Союзу. Бо так чи інакше наші енергосис­теми — і енергетична, і газова — інтегро­вані. Ми ж — країна-кандидат у члени ЄС! Своїми діями росія показує, що веде війну не тільки проти України, а й проти Європи. Ця війна в Європі! А політики типу Шольца все ще живуть у парадигмі уникнення зі­ткнень з росією. А росія на таке зіткнення свідомо йде…

— До чого ми всі, рядові громадяни, повинні готуватися найближчим ча­сом: купувати генератори, запасати­ся дровами?

— Як ми готувалися до осені-зими 2023−2024 років (добре, що тоді без сер­йозних проблем обійшлося, зиму про­йшли більш-менш спокійно, були зі світ­лом і теплом), так треба готуватися і тепер. Якщо хтось не використав дрова — вони знадобляться наступної зими. Запас біди не чинить. Не завадять і генератори.

Ситуація може бути проблемною у ви­падку руйнації теплопостачання, осо­бливо для великих міст. Така проблема існує у Харкові, де знищено теплоелек­троцентраль. До зими нова ТЕЦ у Харкові не з’явиться. Невідомо, де ще наші люди потраплять у подібне становище — ворог піддає ударам й Одесу, Дніпро, Запоріж­жя, Кривий Ріг. Щоб пережити зиму, міс­тянам потрібно подумати і про хатину у селі з дровами чи про теплу дачу…

— Є ідея замість великих ТЕЦ вста­новлювати компактні газотурбінні установки…

— Ідея непогана. Але не перекона­ний, що за ці кілька місяців вдасться ве­ликою їх кількістю наситити наші міста і містечка. Потрібна маневрова генерація. Міністерство енергетики зараз чомусь захопилося будівництвом двох атом­них енергоблоків. Потрібно думати про інше. Стоїть питання про виживання. Ви­живемо — потім збудуємо атомні енерго­блоки! Зараз потрібна роззосереджена генерація, для цього треба докласти зу­силь.

— Американські парламентарії пла­нують розглядати пакети фінансової допомоги — у тому числі для України. Ваш прогноз: чи дадуть нам її? Чи ця допомога якимось чином вплине на захист наших енергооб'єктів?

— Йтиметься, передусім, про військо­ву допомогу. З огляду на те, як саме роз­виваються справи, це має вдатися. Вод­ночас американська політика прийшла у стан хаосу. Щось прогнозувати склад­но. Сполучені Штати на наших очах ще­зають як геополітична потуга світу. Вони самі себе знищують внутрішньополітич­ним хаосом і чварами. Але це — окрема тема…