Навіщо російській особливий статус?

Вносячи зміни до Конституції України, Петро Порошенко не оминув мовного питання. Зокрема запропонував передати сільській, селищній, міській, районній, обласній радам право надавати статус спеціальної російській мові та іншим мовам національних меншин України. Своє рішення Петро Олексійович назвав “компромісом”, який мав би зробити “країну сильнішою, націю згуртованішою, а всі спекуляції на мовну тему зняти з порядку денного”.

Президент заявив, що стаття 10 Конституції України залишається незмінною: єдиною державною мовою в Україні є українська мова. “Але в демократичному європейському суспільстві не можемо не поважати прав меншості, — каже Петро Олексійович. — Саме тому сільські, селищні, міські, районні ради отримають право надавати в межах своїх територій і в межах своєї компетенції спеціальний статус російській та іншим мовам. Ця поправка до Конституції фіксує статус-кво, який склався на основі чинного мовного законодавства”. Першими на сполох забили викладачі проекту «Безкоштовні курси української мови». Проект створено у жовтні минулого року при “Все­українському комітеті захисту української мови” за ініціативи Олеся Донія (курси української мови організовано в 17 містах України, зокрема у Донецьку, Луганську та Севастополі). Викладачі звернулися до президента з проханням не приймати положення, що “порушує права громадян України і жодним чином не сприяє врегулюванню ситуації на сході”. “ВЗ” зв’язався з координатором проекту «Без­коштовні курси української мови», активісткою Євромайдану Анастасією Розлуцькою (на фото).

— Фактично запропонували прописати в Конституції сумнозвісний закон Колесніченка-Ківалова про мови, — каже Анастасія Розлуцька. — Проти цього закону був організований у Києві Мовний майдан, протягом декількох місяців голодували дівчата і хлопці. Дехто з учасників потім став героєм Небесної сотні, частина воює зараз в АТО. І от вчора Петро Порошенко сказав, що норми закону про мови, який був прийнятий у 2012 році, повинні знайти відображення в Конституції. А це означає — регіональні мови. Насторожує, що особливий статус російської мови виділяється. Натомість не виділено ні кримськотатарської мови, ні жодної іншої. Залишає­ться надіятись, що це лише перший етап розгляду — внесення до порядку денного Верховної Ради. Адже для прийняття змін потрібно не менше ніж 300 голосів.

— Що ховається за означенням “спеціальний статус” для російської мови? На вашу думку, чи його прийняття є загрозою для української?

— Я б не називала це саме “загрозою”. Але Українська держава, на жаль, не створює жодних допоміжних інститутів для розвитку української мови. Політики радо спекулюють на питаннях мови, бавляться з почуттями людей, але ніхто не робить конкретних речей. І при цьому активно захищається статус іншої мови введенням її в Конституцію. Таке враження, що до сьогодні усіх насильно змушували розмовляти українською мовою, і от ми нарешті надаємо російській можливості розвитку.

— Зміни до Конституції, які подає президент, розцінюють як “протиотруту федералізації”...

— Невже зміни до Конституції, що стосуються мови, вирішать питання війни? Я координую проект “Безкош­товні курси української мови”, що працює з переселенцями. Вони дзвонять і записуються на курси української, бо так склались обставини, що вони не мали змоги її вивчити. “Але ж у школі і в Криму, і в Донецьку усім викладають українську”, — казала їм... На це мені відповіли: “Нам просто так поставили оцінки, бо сказали, що українська мова не знадобиться”. Тобто маємо комплекс проблем, які неможливо вирішити, нашвидкуруч вносячи-відміняючи закони. Мовне питання вимагає зважених рішень. По-перше, має бути ґрунтовно прописано, що це за “особ­ливий” статус: у якій ситуації, як його призначати?