«Стадіон, так стадіон…»

Такого політичного дійства, яке за якихось два тижні, 19 квітня, з 19.00 до 22.00, очікується в Україні, досі, напевно, ще не бачила жодна країна. У тому числі супердемократична Америка. За дві доби до вирішального голосування на виборах фіналісти президентських перегонів поміряються силами у словесному двобої не де-небудь, а на 70-тисячній спортивній арені Києва. Дебати двох претендентів пройдуть на газоні НСК «Олімпійський» при заповнених трибунах. Так захотів кандидат Володимир Зеленський. Кандидат Порошенко цей виклик прийняв.

Питання про відкрите інтелектуальне змагання головних претендентів у фор­маті «віч-на-віч» постало від самого стар­ту виборчої кампанії. Експерти, журна­лісти і виборці звернули увагу на те, що кандидат Зеленський всіляко уникає пря­мого спілкування, а при агітації послуго­вується винятково відеороликами, біг­бордами, трансляцією гумористичного шоу, прихованої кінореклами «Слуга на­роду». Як саме він виглядає «наживо» як потенційний глава держави, збагнути не міг ніхто. Було побоювання, що можемо «купити кота у мішку». Сумніви щодо «дер­жавоуправлінської» спроможності цього претендента навіювали його неоднознач­ні репліки, сказані в інтерв’ю з «комфорт­ними» журналістами, і вульгарні сценки у програмі «Кварталу 95» за його участі.

Усю виборчу кампанію команда Зе­ленського ховала свого лідера від пря­мих ефірів. Її позиція щодо дебатів весь час змінювалася. То їхній кандидат гото­вий був прийти на них, то в останні хви­лини несподівано відмовлявся, мотиву­ючи концертним графіком «Кварталу», який, мовляв, не можна зривати. Аналі­тики кажуть, що політтехнологи бояли­ся проколів Зеленського під час відкритої розмови. Таких, як, скажімо, його обіцян­ка підвищити зарплату освітянам до 4 ти­сяч доларів.

У парламенті з’явився проект зако­ну про обов’язковість теледискусій між фіналістами президентських виборів. У соцмережах поширився рух #Дебати_Челендж. Західні політики теж озвучи­ли своє побажання більшої відкритості — хочуть від кандидатів ясності з ключових питань, аби знати, з ким матимуть спра­ву після виборів в Україні.

Під цим тиском Зеленський здався. Дав згоду на «теледуель» з Порошенком. Запросив на неї у властивій йому, прав­ду кажучи, хамській, манері кітчу. Висунув вимогу, щоб дебати відбулися на найбіль­шому стадіоні країни. З вільним доступом журналістів і заповнених трибунах. Напо­ліг, аби було проведено медичну експерти­зу кандидатів — чи, бува, не вживають ал­коголю і наркоти… Крім того, Зеленський, образившись на критику з боку прихиль­ників опонента, вимагав від Порошен­ка, щоб той публічно заявив, що ці дебати відбуватимуться «не з маріонеткою Крем­ля чи Коломойського, не з ватником, не з малоросом, не з бидлом, не з клоуном, а з кандидатом у президенти України Воло­димиром Зеленським». І встановив 24-го­динний дедлайн для відповіді.

Зустрічні вимоги Зеленському висуну­ли симпатики Порошенка, громадські дія­чі, серед яких — В’ячеслав Брюховецький, Юрій Винничук, Богдан Горинь, Мико­ла Жулинський, Надія Лук’яненко (вдо­ва відомого політика-дисидента), Павло Мовчан, Раїса Недашківська, Ірен Роз­добудько, Вадим Скуратівський, Кири­ло Стеценко, Юрій Щербак, Володимир Яворівський. Суспільні авторитети заяви­ли, що перед дебатами Зеленський має попросити пробачення за те, що «насмі­хався зі святих речей та самої держави України, представляючи її в образі порно­акторки, та самих українців як «дурнува­тих гуцулів» і «хохлів-салоїдів». За те, що заявляв зі сцени, що гасло «Слава Украї­ні!" — для галицьких туалетів. І згадали, як цей кандидат принижувався перепроси­нами путінського ката Рамзана Кадиро­ва, виявляв запопадницьку позицію перед Путіним. Кандидату Зеленському громадські діячі пригадали недолугі жарти «Квар­талу 95» часів Євромайдану. Зокрема, ци­нічну фразу: «Якщо «беркутівцям» видати ебонітові палички, а мітингарів одягнути у вовняний одяг — так ми зможемо добува­ти електроенергію!».

Порошенко не став думати відведену Зеленським добу. І швидко відповів зго­дою провести дебати на «Олімпійському». У своєму зверненні президент зазначив:

— Володимире Олександровичу. Я ра­дий, що ви, хоч і якось невпевнено, але прийняли запрошення провести дебати. Ми з вами дуже різні. Головна відмінність — стрілки наших геополітичних компа­сів показують у діаметрально протилеж­ні сторони світу. Моя країна — це сильна європейська Україна, яка ніколи, за жод­них обставин, ні перед ким не стане на коліна…

Дебати — це не шоу. Виборча кампанія — це подія, яка визначає майбутнє краї­ни, нації на роки і десятиліття вперед. Тут не до жартів. Бути президентом і Верховним головнокомандувачем — це не гра, це не бажання сподобатися.

Бути президентом і Верховним голов­нокомандувачем — значить нести відпо­відальність за людей, нести відповідаль­ність за країну і всередині України, і на міжнародному рівні…

Дебати — це серйозна дискусія про стратегію розвитку країни, про ціннос­ті, про історичний вектор, про пріорите­ти, країна не просто обирає, вона довіряє свою долю.

Петро Порошенко зазначив: «Прави­ла дебатів прописано у законі про вибо­ри президента, почитайте їх, будь ласка. Вони можуть відбутися на базі Суспіль­ного телебачення з трансляцією по всіх телеканалах для десятків мільйонів лю­дей. Такі вже усталені правила. Але ста­діон, так стадіон. Я чекаю на вас, Воло­димире Олександровичу».

Якщо Зеленський не скаже, що по­жартував, і не виникне якихось форс-мажорів, українці побачать безпреце­дентне дійство на «Олімпійському». Це буде поєдинок різних світоглядів, мен­тальностей, поглядів на розвиток країни. Від дискусії при такій аудиторії загальна справа мала б виграти.

Але… Наскільки відповідатиме зако­ну виборче ток-шоу на стадіоні? На­ціональна суспільна телерадіокомпа­нія України повідомила, що має технічну можливість провести трансляцію зі ста­діону «Олімпійський», але сумнівається, що це дійство можна назвати виборчи­ми дебатами. При цьому там посила­ються на положення Центральної ви­борчої комісії про проведення дебатів від 2014 року. У ньому зазначено, що дебати проводять у студії (кімнаті) на­ціонального мовника. «Тому зараз сло­во за ЦВК. Якщо вони приймуть нове положення, в якому виключать цю нор­му, тоді дебати можливі. Якщо ні — то це буде шоу або дискусія, але не дебати», — повідомили у прес-службі Суспільно­го телебачення. Голова правління НСТУ Зураб Аласанія повідомив, що розпоча­лися переговори про організацію «ста­діонних» теледебатів. І зазначив, що од­нією з чотирьох сторін переговорів має бути ЦВК. Усе залежить саме від цієї ін­станції.

Водночас у Міністерстві внутрішніх справ заявили, що готові забезпечити порядок під час таких незвичних деба­тів. Однак мають жорстку вимогу: уболі­вальники з обох команд мають поводити­ся чемно, правопорядок не порушувати.

Якраз у цьому чи не головна закови­ка. Згадайте топові міжнародні матчі на НСК «Олімпійський». Як не старалася Нацполіція, запобігти порушенням пра­вопорядку на трибунах не вдається. На поле летять петарди, інші сторонні пред­мети, на трибунах з’являються провока­ційні плакати, звучать образи на адре­су спортсменів. Тож можна собі уявити, що побачать і почують політики, яких та чи інша сторона не сприймає. Зрештою, не дай Боже, почнуть з’ясовувати між со­бою стосунки різнокольорові трибуни.

То кому потрібне буде таке шоу? Чи то пак — драма…

P. S. Петро Порошенко чекатиме Во­лодимира Зеленського 5 квітня, о 9.00, біля медпункту НСК «Олімпійський» для здачі усіх необхідних аналізів, у тому чис­лі й на предмет вживання алкоголю та наркотиків. Про це заявив радник прези­дента України Олег Медведєв.

Думка з приводу

Володимир В’ЯТРОВИЧ, директор Українського інституту національної пам’яті

Шоу — природне середовище Зеленського. У політиці йому некомфортно. Тому пере­творює її на шоу. Такою стала його кампанія, таким він бачить своє правління країною у разі перемоги. Але політика — не шоу! У ній немає дублів і можливостей перезаписати невдале рішення. У ній немає суфлера з готовими відповідями. Її актори не дотримуються прописа­ного сценарію. Бажання Зеленського шоузувати українську політику вартуватиме йому ве­личезних зусиль і не дасть результату. Ще більшою може бути ціна за цю виставу для дер­жави, що відстоює незалежність у війні.