Перший «Наполеон» спекла у 5 класі - однокласниці на день народження

Недавно подруга скинула мені відео, на якому величезний бик з рогами. І підпис: «Цей бичок не справжній. Це — торт». Перша моя думка — «обман народу», але ж на календарі не 1 квітня. Сперечаюся з подругою, мовляв, цей тортик їстівний хіба що в одній частині «бика», а все решта — бутафорія. Та, як з’ясувалося, я дуже помилялася, бо бичок увесь був їстівний. І зробила його майстриня-кондитерка Оксана Шипуліна з київської Боярки.

Оксана Шипуліна народилася на Івано-Франківщині. Але доля закинула батьків в іншу країну. Коли Оксана пішла у другий клас, родина перебралася у Київську область. З дитинства Оксана любила щось готувати, але найбільше — чарувати над солодкою випічкою. І свій перший «Наполеон» спекла у 5-му класі, коли йшла до подруги на день народження.

Це вже згодом пані Оксана стала професійним технологом у кондитерській справі після університету. Після школи вступала у Київський інститут фізкультури, оскільки спортом займалася багато років. Але не судилося. Звісно, така «новина» обурила Оксану, і вона подала документи у «перше-ліпше училище, яке трапилося на шляху». Це тепер пані Оксана жартує, що колись туди вступали одні «двійочники», і вона стала однією з них. Але ж не знала тоді, що у майбутньому стане професіоналом-кондитером з великої літери.

Закінчила училище і влаштувалася на виробництво. Довелося винаймати житло у Києві, а це — немалі кошти. «Я прийшла прибиральницею, а закінчила головним інженером-технологом. На цьому виробництві працювала 12 років. За цей час закінчила університет», — каже майстриня.

Пані Оксана завжди мріяла про власну кондитерську, де випікатиме такі торти, якими будуть захоплюватися люди. Щоб це не був просто тортик з кремом і фруктами, до прикладу, а справжній витвір мистецтва.

Крок за кроком вона йшла до втілення своєї мрії. Спочатку «влізла» у шалені борги, бо ж для випікання «мистецьких шедеврів» потрібна відповідна техніка. А де ж було взяти стільки грошей жінці, яка сама виховувала доньку і винаймала у столиці житло?

— Знаєте, ще до пандемії і великої війни люди святкували і весілля, і дні народження чи просто іменини, — каже пані Оксана. — Особливо мамочки любили потішити своїх діток гарним тортом з казковими персонажами. Попри море перешкод, нам вдалося «вижити» у складних умовах. Коли любиш свою справу, поняття «важко» відходить на другий план. Просто було неймовірне бажання і віра у себе.

— А скільки часу витрачаєте на такий великий і казково-красивий торт?

— Усе залежить від величини і складності. До прикладу, у нас є торт «Замок», який замовляють дітям на день народження. Уся ліпнина на замку не бутафорна, а їстівна, зроблена з цукрової мастики з великим вмістом шоколаду і какао-масла. Одне слово, на таку ліпнину використовуємо тільки натуральні продукти. На її виготовлення пішло майже півтора місяця. А це закупівля матеріалів, розрахунки і виготовлення креслення, бо до кожного такого виробу потрібен точний розрахунок. А вже саме збирання торта триває не більше як добу. Якщо торт з цукровими квіточками, це також тривалий процес. Бо кожну квіточку треба зліпити, пофарбувати, висушити…

— То виходить, що такий торт треба замовляти у вас за два місяці до події?

— Вже сьогодні маю замовлення на весільний торт, хоча весілля відбудеться лише влітку. Замовили також один із замків для святкування дитячого дня народження.

— От ми посперечалися з подругою щодо торта у вигляді корови чи бика…

— Так, це бичок, — сміється пані Оксана. — І від ніжок до ріжок — повністю їстівний! Його висота 120−140 сантиметрів. Важив понад 120 кілограмів. Я його не сама виготовляла. Це була командна робота. Мені допомагали знайомі дівчата-кондитери, збирали його цілу ніч. Всередині бичок начинений бісквітом і шоколадно-вишневим кремом.

— Яка цінова політика ваших виробів?

— Якщо торт без ліплення складних фігурок, то за кілограм готової продукції 750−800 гривень, а якщо торт — складний у виконанні, коли потребує багато підготовчої роботи з точними кресленнями, то від тисячі гривень за кілограм. І все через те, що дуже і дуже злетіли вгору ціни на сировину.

— Чи були такі замовлення, коли люди відмовлялися?

— Колись було. Але тепер у мене стільки друзів, знайомих і їхніх знайомих, що з ними легко порозумітися і все узгодити. Я вам більше скажу: іноді мені самій доводиться ще й транспортувати свій виріб. Я особисто літала в Австрію зі своїм тортом, який важив 10 кілограмів. Замовник попросив, щоб я того «Гусака» привезла. І ми в літаку з «Гусаком» летіли. В Ізраїль мої торти літали, у Грузію. Ну, а про міста в Україні годі й казати — в Івано-Франківськ замовляли, уся Київська область…