Паспортів може бути кілька, але душа — одна, українська…
Множинне громадянство: від заборони до звичної практики
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/526359/pasport.jpg)
Схоже, недалекий той час, коли українцям дозволять бути ще й підданими інших держав. Водночас деякі іноземці разом із посвідкою своєї країни матимуть право на паспорт із тризубом, зможуть голосувати в Україні, вести бізнес, користуватися іншими правами і преференціями корінних жителів. Як відомо, стаття 4 Конституції України визначає для наших співвітчизників єдине громадянство, проте, не виключено, цю норму під тиском нових викликів переглянуть. Або розширять її тлумачення. Не в останню чергу на зміну політики у цій сфері вплинула війна, її жахливі наслідки — демографічні, економічні, фінансові, соціальні.
Із ініціативою подвійного (множинного) громадянства у травні 2019 року під час своєї інавгурації виступив шостий президент України Володимир Зеленський. «Нас 65 мільйонів — тих, кого народила українська земля. Українці в Європі та Азії, Північній та Південній Америці, в Австралії та Африці. Я звертаюся до всіх українців на планеті - ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, успішну та сильну країну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому, ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть нам свої знання, досвід і ментальні цінності», — казав президент з трибуни Верховної Ради.
Було вже кілька спроб матеріалізувати цю ідею. У грудні минулого року 247 народних депутатів взяли за основу президентський законопроєкт про множинне громадянство (жодного голосу за нього не дали фракції «Європейська Солідарність» і «Батьківщина»). Після внесення правок (частину їх для розгляду запропонував Світовий конгрес українців) документ розглядатимуть у другому читанні. Голосування обіцяє бути непростим — надто багато дискусій довкола цієї теми. Одні пов’язують із цим законом зміцнення єдності Української держави, інші побоюються небезпечних наслідків для її національної безпеки.
Якщо іноземець приїхав захищати Україну…
Законопроєкт № 11 469 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України»
- закріплює допустимі випадки множинності громадянства (підданства) спільно з українським;
- передбачає спрощення процедури набуття громадянства для іноземців та осіб без громадянства, зокрема які проходять військову службу в ЗСУ;
- передбачає збереження громадянства для українців, які вимушено покинули країну через війну.
Народні депутати повинні визначити категорії осіб, які подаватимуть зобов’язання припинити іноземне громадянство для набуття громадянства України.
Окрім набуття громадянства, у пояснювальній записці до згаданого проєкту Закону обумовлено підстави щодо позбавлення українського паспорта. Його можна втратити за таких умов:
- громадянин України добровільно набув громадянство держави, яка визнана ВРУ країною-окупантом, країною-агресором або невизнаною державою (псевдокраїною);
- повнолітній громадянин України використовує паспорт іноземної держави (це створює загрозу національній безпеці та/або національним інтересам України);
- людина, яка отримала громадянство України, подала неправдиві відомості, підроблені документи або приховувала суттєві факти, за якими не надають громадянства;
- громадянин України, який проходив військову службу за контрактом у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;
- в суді оголосять обвинувальним вирок щодо осіб, засуджених в Україні за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
- якщо громадянин України бере участь у збройній агресії проти України в складі збройних формувань держави, яку Верховна Рада визнала агресором або окупантом.
Думками про перспективи множинного громадянства із кореспондентом «Високого Замку» поділилися наші співрозмовники — етнічний українець (громадянин США), український законодавець, український політолог.
«Американець, але мрію про паспорт із тризубом»
Михайло ЛЕВКО, колишній віцепрезидент Світового конгресу українців, лікар-ревматолог (Нью-Джерсі):
— Я народився у батьківському селі Вербиці на Любачівщині - нині це територія Польщі, звідки до Рави-Руської можна добратися пішки. Зараз мешкаю в Америці, але завжди вважав і вважаю себе українцем, використовую кожну можливість допомогти любій Батьківщині.
Ще до повномасштабного вторгнення росіян в Україну ми у СКУ порушували питання подвійного громадянства для тих, хто вимушено покинув рідну землю. Це дозволило б їм навіть на чужині почуватися українцями, запобігало б асиміляції. Понад 25 мільйонів українців живуть нині у 80 інших державах. Після початку великої війни приблизно 7 млн громадян України вимушено виїхали з неї. Рано чи пізно змушені будуть робити вибір, де їм надалі жити, підданими якої країни бути. І тут дуже би пригодилася можливість множинного громадянства. Після закінчення війни ці люди приїжджали би до своїх родин. Множинне громадянство дало би можливість розвивати Україну, вкладати у неї кошти.
Якби у мене було таке бажання, то я (як народжений на території Польщі) дуже швидко отримав би ще й громадянство РП. Але я хочу мати український паспорт! На жаль, приїжджаючи в Україну, трохи почуваюся чужинцем. Щоб побувати там, змушений чекати шість місяців. А я маю тісні контакти з багатьма українськими установами, хотів би бути в Україні частіше. В Українському католицькому університеті мене запрошують читати медичні лекції, проте не можу робити цього через згадані часові обмеження.
Претенденти для набуття українського громадянства мають відповідати певним вимогам — зокрема, знати історію України, володіти державною мовою. Демократія демократією, але у цьому питанні має бути строгість, жодної поблажливості! Не можна дозволяти українське громадянство громадянам тоталітарних росії, білорусі, північної кореї, ірану! Бо хто знає, чим вони дихають, якою буде мета їхнього в'їзду в Україну…
«Дивно мати одночасно українське і російське громадянство…»
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, член Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики:
— Є кілька причини, чому я і мої колеги з «Європейської Солідарності» не голосували за цей законопроєкт. Перша — він суперечить Конституції, яка говорить про єдине громадянство.
Але не лише в цьому річ. Ми повністю підтримуємо рекомендації Світового конгресу українців (СКУ), спільно з яким було напрацьовано поправки до цього законопроєкту. У них йдеться про те, що всі громадяни, які набудуть громадянство України, мають бути рівними у правах з тими, що його вже мають. Також має бути укладено список країн, громадяни яких можуть отримати ще й український паспорт, — і у цьому списку повинна бути відсутня країна-агресор. І ще має бути розроблено кваліфікаційні вимоги до претендентів на українське громадянство. Серед них — знання історії України, української мови. Треба буде скласти іспит на знання цих основ. У тому варіанті, який подано до Верховної Ради, нічого цього немає. І саме тому СКУ висловив свої застереження й запропонував правки. Представники нашої фракції брали участь у їх розробці. Наші депутати готові підтримати цей законопроєкт, якщо у ньому буде враховано інтереси світового українства, а не невідомих людей, якихось «харошіх русскіх», які раптом з якихось причин захочуть отримати наше громадянство.
Щодо тих «справжніх українців, які з певних причин живуть у росії, але в душі підтримують Україну». Гадаю, ми зможемо зробити так, щоб кожен українець, який сприймає Україну як свою Батьківщину, міг отримати українське громадянство. Але завжди треба виходити із ситуації, в якій перебуває наша країна. Коли ми у стані війни з росією, надання громадянам росії українського громадянства становить небезпеку. Втім, очевидно, у перспективі тамтешні патріоти України (якщо вони справді такими є) матимуть можливість отримати українське громадянство. Можливо, для них зроблять винятки. Але і зараз є змога отримати український паспорт, якщо ти відмовляєшся від громадянства іншої країни, тим більше — країни-агресора. Наше законодавство це дозволяє.
Ми зараз кажемо про громадянство, яке поєднується. І маємо на увазі громадян з країн-союзників, які виявляють бажання мати ще й український паспорт. Але, погодьтеся, виглядає дивним мати одночасно українське і російське громадянство…
Як на мене, всі українці у світі, які словом і ділом підтримують Україну, шанують її історію, зберігають культурні традиції, повинні мати можливість отримати українське громадянство. Поки що це забороняє Конституція. Тому рано чи пізно зміни до неї нам доведеться вносити.
«Сказано про права, але не про обов’язки»
Ігор РЕЙТЕРОВИЧ, керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку:
— Я не є прихильником закону про множинне громадянство. Бо у ньому є багато неоднозначних положень, які, у випадку їх затвердження, матимуть негативні наслідки для нашої країни у майбутньому. Можливістю отримати український паспорт можуть скористатися не тільки представники нашої патріотичної діаспори, які багато років тому вимушено виїхали з рідної землі, а й особи, які приїжджатимуть до нас з недоброю метою.
Законопроєкт у його нинішньому вигляді створюватиме проблеми для людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях. Багато з цих громадян вимушено, під примусом отримали російські паспорти. Відтак, за згаданим законопроєктом, ця категорія людей може потрапити під визначення тих, які начебто добровільно відмовилися від українського громадянства. Тож яким чином цих людей будемо повертати у лоно України? — питання залишається відкритим. Є сподівання, що буде внесено відповідні правки у законопроєкт.
Ще одна вада цього законопроєкту — дає можливість мати кілька громадянств, користуватися відповідними правами, які надає їм український паспорт, але при цьому — не виконувати обов’язків, які накладає українське громадянство.
Дехто боїться, що іноземці з українським паспортом, маючи великий капітал, скуповуватимуть нашу землю. Справді, можливе створення іноземних латифундій. Тому в українському законі (як у законах багатьох європейських країн) повинні бути прописані умови таких землеволодінь чи, скажімо, права на голосування. Для прикладу, це дозволяється, якщо той чи інший громадянин протягом 10 років живе на нашій території, сплачує податки в український бюджет. Але таких норм ми поки що не бачимо — і це відкриває простір для маніпуляцій. Верховна Рада має врахувати ці та інші застереження.
А позитив цього законопроєкту у тому, що багато українців, які в силу різних причин виїхали з нашої країни, можуть зберегти зв’язок з Україною на основі цього множинного громадянства. Переживати за українське громадянство представників діаспори немає сенсу: як раніше допомагали Україні, так робитимуть це й далі, і не обов’язково їм для цього мати паспорт із тризубом. Зрештою, наявність паспорта країни-члена ЄС дозволяє їм спокійно приїжджати в Україну.
І ще одне. Мені не зрозуміло, як політики збираються ухвалювати цей закон, не маючи вердикту Конституційного Суду щодо законності постановки питання про множинне громадянство. Можливо, збираються змінити відповідне положення Основного Закону. Але це можливо лише після припинення дії режиму воєнного стану…