«Театр для мене — це як побувати у храмі. І отримати причастя культурою проживання в образі»

Невимовне горе «постукало» у двері великої родини заньківчан — на 74-му році життя зупинилося серце народного артиста України, славетного актора, режисера Григорія Шумейка.

Був народним артистом не лише за офіційними докумен­тами. Народним став ще за­довго до того, як отримав це високе звання, — його любили львів'яни, ним захоплювалися гості міста Лева. Багато шану­вальників театральних поста­новок «йшли на Шумейка», бо сьогодні він грав на заньківчан­ській сцені Потьомкіна у «Різд­вяній ночі», а завтра — війта в «Украденому щасті»… Та усіх ролей годі перерахувати, бо у його творчому портфелі їх було понад 100.

Пів століття «прожив» на заньківчанській сцені. Ще ко­лись в одному інтерв'ю, загля­даючи у минуле, Григорій Шу­мейко сказав: «Заньківчанська традиція — це насамперед рі­вень художньої культури. Пер­ші вистави, які я подивився, приїхавши до Львова, — це „Су­єта“, „Марія Заньковецька“, „Сестри Річинські“, „Камінний господар“. Для мене це було як побувати у храмі та отримати причастя високою культурою жесту, культурою володіння словом, культурою проживан­ня в образі. На той час доско­налішого театру в Україні не було».

Григорій Шумейко любив сцену і обожнював акторів в українських постановках. Мож­ливо, саме тому й створив те­атр аматорський «Мета», в яко­му вперше в Україні поставив «Марусю Чурай» Ліни Костен­ко, «Вертеп» Валерія Шевчука, виставу «Моє слово» за твора­ми Василя Стефаника, «Мина Мазайло» Миколи Куліша…

Прощання з народним артистом України Григорієм Шумейком:

• Парастас відбудеться сьогодні о 20:00 у Храмі священномученика Климентія Шептицького УГКЦ (вулиця Максима Кривоноса, 1).
• Завтра, 4 вересня, о 13:00 — прощання з актором у фоє театру.