Його театральною освітою була сцена Театру Марії Заньковецької

Акторська родина заньківчан втратила рідну людину. 8 липня 2023 року зупинилося серце одного зі старійшин Національного театру імені Марії Заньковецької - народного артиста України Юрія Брилинського.

Пана Юрія шанували у Театрі, його любили львів'яни. Здавна, пригадую, не раз чула, коли хтось з представників старшого покоління казав: «Йду сьогодні на Брилинського». І було зрозуміло: саме у цей день на заньківчанській сцені в одній з ролей пoстане Юрій Брилинський.

Більше не вийде на оплески під вигуки «Браво!», хоча протягом 60 літ гордо нoсив ім'я «заньківчанин». Відходить епоха, акторський пласт, що був поцілований Богом та залюблений публікою. Акторів ще пам’ятають глядацьке покоління — хто змалечку, а хто з юності.

Юрій Брилинський актором став випадково. Через залюбленість у літературу та поезію був активним учасником Клубу творчої молоді. Саме там доля звела його з легендарним Богданом Ступкою, Володимиром Глухим, Віталієм Розстальним, Сергієм Данченком…

У 1963 році у театрі імені Марії Заньковецької планували до постановки виставу «Гайдамаки» і молодий та амбітний Юрій пішов на акторські проби. На нього подивилися, послухали і… прийняли. Так він і став заньківчанином. Як згадував згодом:

«У мене немає ніякої театральної освіти. І не буде вже ніколи. Театральна освіта моя — це театр Заньковецької. Я мав дуже добрих вчителів… У першу чергу — Гіляровського, який побачив у мені актора, почав мені ролі давати, солідні, головні навіть ролі - у виставі „Перший грішник“. Ще Ріпко, який терпів мене, бо я, зрештою, чоловік незручний, люблю дискутувати».

Театральне життя Юрія Брилинського було оповите літературою, його світ — це атмосфера «відносно» вільних 60 -х… Це Микола Рябчук, відомий літературознавець, що працював в електроцеху, робітником сцени працював Ярослав Кравченко, професор Львівської академії мистецтв та поет Грицько Чубай. Усі теми для розмов у перерві на літературно-мистецькі вподобання.

У театральному доробку Юрія Брилинського — понад 120 образів: Кобзар («Гайдамаки» Т. Шевченка), Дмитро («Не судилось» М. Старицького), Сагайда («Прапороносці» за О. Гончарем), Недобитий («Невольник» М. Кропивницького), Карпо, Іван («Суєта», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Швейк («Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком), Геракл («Сьомий подвиг Геракла» О. Володіна), Кум («Народний Малахій» М. Куліша), Полоній («Гамлет» В. Шекспіра), Князь Білінський («Вічний раб» В. Шевчука), Дядько Лев («Лісова пісня» Лесі Українки), Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського) та багато інших.

У його творчому портфелі і численна фільмографія, а також поетичні читання Шевченка, Стефаника, Маланюка, Ольжича, та народні пісні, що у його виконанні звучали ну особливо душевно.

Кожен актор має «свою» роль. Тобто таку, у якій його замінити комусь іншому буде дуже складно. От і у пана Брилинського була така роль — роль Капелана у виставі «Дами і гусари» Александра Фредро. Вперше він її зіграв у 1976 році і відтоді вона стала його візитівкою. Двадцять років Юрій Брилинський грав роль Капелана, — без заміни. І саме за неї був нагороджений дипломом на Всесоюзному огляді польської драматургії. Його «не годиться» і досі згадує старше покоління з ностальгією…

P.S.

Прощання з актором відбудеться 10 липня у Національному театрі імені Марії Заньковецької (Камерна сцена). Початок о 12:00.