Вулицю Некрасова перейменують на Горліса-Горського, а Чайковського — на Мирослава Скорика

Розпочалась ця робота ще в 90-х роках минулого століття, коли перейменували близько 200 вулиць. Після цього взяли «паузу», не поспішали із перейменуванням назв, в яких закладений радянськими «визволителями» ідеологічний зміст та антиукраїнська сутність були не настільки очевидними, як у вже змінених назвах. Аби не помилитись, не перегнути палиці.

Даремно делікатничали

Остаточно це стало зрозуміло після теперішнього повномасштабного нападу росії на Україну, коли усі побачили наскільки підступно діє ворожа пропаганда. Отримані у спадок від радянського минулого вулиці, які названі на честь радянських діячів, російських письменників та інших постатей із рашистським душком — це, як виявилось, ніщо інше, як «міни» сповільненої дії. Вони начебто не вибухають. Але також калічать та вбивають. Наслідки їхньої спрямованої проти української ментальності руйнівної сили найбільш дошкульно та боляче далися взнаки на східних та південних теренах нашої держави, де частина етнічних українців, втративши орієнтацію у тому, що для них «добре», а що «погане», потрапили у ворожий ідеологічний полон. Жителям Дрогобича це, звісно ж, не загрожує. Але жити на вулицях із ворожими назвами тут не бажають. Люди розуміють наскільки це необачно та небезпечно, до яких катастрофічних наслідків може призвести відсутність системної протидії проти всього, що має стосунок не лише до «руского міра», а й до «скреп» цього фашистського, ненависного до всього нашого, українського світу. Тому на півдорозі не зупиняються, продовжують «демонтаж» чужих для української духовності вуличних назв.

Коли виникали сумніви — до Інституту національної пам’яті апелювали

Аби уникнути помилок у роботі з перейменування вулиць у місті створено спеціальну комісію, до складу якої увійшли науковці та краєзнавці, люди, які добре знають історію міста та мають активну життєву позицію. Очолив комісію заступник міського голови Володимир Коцюба. До запропонованого для обговорення на недавньому засіданні комісії порядку денного увійшло три питання. Бути у місті вулиці Іллі Рєпіна чи не бути? Як частенького буває у подібного роду випадках, думки тут, можна сказати, розділились навпіл. Тому Дрогобицька міська рада звернулась за довідкою та рекомендацією до Інституту національної пам’яті та українознавства. Отримана відповідь не всіх задовільнила, але члени комісії, прислухавшись до експертної оцінки науковців, виключили вулицю Рєпіна з переліку запланованих для перейменування назв. Багато суперечок викликав пам’ятник герою радянського союзу Григорію Геврику. Григорій Геврик, який походить з української патріотичної родини, як виявилося не з власної волі потрапив до лав радянської армії. Людину змусили. Якби відмовився — родина зазнала б переслідувань та репресій. Потрапивши до чужого для себе війська, нічим себе не очорнив. До кінця віддався боротьбі з німецькими нацистами. Відповідно до рекомендації згадуваного вже Інституту національної пам’яті та українознавства, члени комісії більшістю голосів висловились за те, аби пам’ятник, очистивши його від радянської символіки, зберегти. У спокійному руслі відбулося обговорення з перейменування двох інших вулиць — Некрасова та Чайковського. Тут усі зійшлися у необхідності зміни назв. На наступній сесії Дрогобицької міськради депутатам запропонують теперішній вулиці Некрасова присвоїти ім'я Юрія Горліса-Горського. Вулицю Чайковського пропонують назвати на честь Мирослава Скорика.