Споріднені душі: чому між людьми виникає іскра

Таке траплялося з кожним із нас: знайомишся з людиною і вже за лічені хвилини розмови розумієш, що ви станете друзями, а, може, навіть і більше, пише BBC.

Відчуття близькості народжують спільні погляди на життя. Можливо, вам обом подобаються картини Паули Рего або сьогоднішня новина викликала у вас схожу реакцію, або вас однаково дратує музика на цій вечірці.

Що б там не було, розмова легко зав'язується, і ви вже обмінюєтесь порадами, підхоплюєте на льоту жарти одне одного і разом вигадуєте історії.

Ви ще навіть не знаєте, чим займається ця людина або звідки вона родом, але між вами вже встановився міцний зв'язок. Ви чудово розумієте свого співрозмовника, і він вас так само. Між вами спалахує іскра.

Але чому так відбувається? Чому розмова з однією людиною сповнена магнетизму і значущості, тоді як з іншою — ледве клеїться? Відповідь полягає не лише в тому, з ким ми спілкуємось, але і в тому, про що говоримо.

Найкращі розмови чи то з другом, чи то з новим знайомим стосуються, зазвичай, навколишнього світу, а не нас самих. Це також розмови, які зближують нас із співрозмовником.

Психолог із Колумбійського університету Мая Россіньяк-Мілон називає це «спільним осмисленням світу». Вона вважає, що це і є секрет гарних стосунків.

Спільна реальність

Більшість досліджень у галузі психології стосунків зосереджені на ставленні людей одне до одного.

Однак їм усім бракує дещо важливого, каже доктор Россіньяк-Мілон, адже третім партнером у будь-яких стосунках є спільна реальність.

Дослідниця цитує письменника К. С. Льюїса, який казав: «Люди стають друзями, коли бачать однакову правду. Вона їх об'єднує».

У тривалих стосунках таке відчуття спільної реальності нагадує лінзу, крізь яку партнери дивляться на навколишній світ. Світогляди збігаються, синхронізуються та зливаються.

Разом зі своїм колегою Е. Торі Хіггінсом Россіньяк-Мілон розробила анкету, яка вимірює, чи має пара таку спільну реальність.

Дослідники просять кожного партнера відповісти на твердження, як-от «Ми часто думаємо про речі в один і той же час» або «Обговорюючи речі, ми часто досягаємо спільної точки зору».

За допомогою цього методу Россіньяк-Мілон виявила, що партнери, які тісніше переживають спільну реальність, також почуваються більш відданими одне одному.

Дійсно, у ті дні, коли пари почуваються на одній хвилі ментально, вони відчувають й більшу емоційну близькість.

Шляхом експериментів дослідниця також довела: якщо пара має міцне відчуття спільної реальності і воно якимось чином порушується, партнери відчувають сильне бажання відновити його.

Розмовляючи, вони договорювали речення одне за одного, обмінювалися жартами, зрозумілими лише їм самим, та згадували разом проведений час. Навіть комп'ютерний аналіз їхнього мовлення показав, що вони висловлюють свої думки схожими формулюваннями.

«Все це підтвердило, що вони дійсно відчувають світ однаково», — зазначає Россіньяк-Мілон.

Дослідниця також спробувала перевірити, яку роль спільна реальність відіграє у спілкуванні незнайомих людей.

Через інтернет-платформу учасників попросили обговорити серію абстрактних малюнків на кшталт тесту Роршаха. «Ми запропонували їм разом з'ясувати, що зображено на картинках».

Після цього респонденти заповнили анкету для оцінки їхньої спільної реальності. Пари, які мали це відчуття, говорили схожі речі або зазначали, що саме це щойно збиралися сказати.

Вони вигадували смішні розповіді про уявних людей на малюнках. І вони також були більш упевненими в тому, що на зображено на листочках. Отже, вони почувалися ближчими одне до одного і впевненішими у власних поглядах на світ.

Дослідження Россіньяк-Мілон ставить під сумнів поширену думку, що начебто нас найбільше приваблюють люди, схожі на нас.

Як зазначив Пол Іствік, професор психології з Каліфорнійського університету в Девісі, «робота доктора Россіньяк-Мілон нагадує, що схожість між двома людьми — це те, що вони створюють або відкривають разом просто зараз.

«Це те, чого не існувало до моменту, коли вони почали взаємодіяти».

Хоча нам радять шукати людей, які мають схожі з нами уподобання, теорія спільної реальності свідчить, що ми можемо не знати, що нам насправді подобається, поки ми не зустрінемо іншу людину.

Більшість сайтів знайомств влаштовані за принципом: дізнайтеся якомога більше про потенційного партнера і ви знайдете ідеальний варіант. Проте якщо нові стосунки є актом творчої взаємодії, передбачити напевно, хто виявиться найкращим для вас партнером, складно.

Вивчайте світ

Робота Россіньяк-Мілон допомагає нам більше зрозуміти як наші особисті, так і професійні взаємини. Якщо для створення зв'язку потрібна спільна реальність, можливо, ми маємо шукати більше зовнішніх стимулів для спілкування.

Не дарма так часто радять поєднати перше побачення з якоюсь культурною діяльністю, як-от відвідування виставки. Прогулянка галереєю та розмова про мистецтво сприяє швидшому налагодженню контакту, ніж просте спілкування.

Саме для цього влаштовують й «евейдні» в офісах.

Адже вихід зі звичного середовища дозволяє колегам пережити новий досвід разом і закріпити, таким чином, стосунки.

Пандемія, звісно, обмежила можливості для побудови спільної реальності. Відеодзвінки замінили живі зустрічі, багато суспільних заходів не відбувається. Не дивно, що люди відчувають себе виснаженими.

Але, як показала Россіньяк-Мілон у своєму онлайн-експерименті, для налагодження взаємозв'язку достатньо й мінімального віртуального простору.

Теорія спільної реальності по суті стверджує, що ми почуваємось ближче одне до одного, коли концентруємо свою увагу не на собі, а на чомусь за межами нашої особистості.

Це зобов'язує кожного з нас вести активніший спосіб життя, розвиваючи свою допитливість та сприйнятливість.

І тоді нам завжди буде про що поговорити з дружиною, колегою чи незнайомцем.