Лелеки стали... шуліками

Жидачівський район Львівської обл.

Возвеличені у народній творчості лелеки перестали користуватися повагою і любов’ю у Бориничах та навколишніх селах. Переміна у ставленні до цих крилатих символів України - в їхній агресивній, хижацькій поведінці. У ці дні бузьки масово крадуть з домашніх господарств каченят, курчат. А от гусенята їм не по зубах - дорослим гусям вдається свою дітвору від войовничих чорногузів захистити.

-Наші бузьки, перепрошую на слові, обнагліли, - каже бориницький єгер Степан Жила. - Нищать свійську птицю на очах. Блискавично, з неба раптово каменем падають на подвір’я, як шуліки. Схопив каченятко, вертикально злетів, за якихось сто метрів добив здобич, щоб не пручалася, випотрошив нутрощі, як хірург, і з ними подався до свого гнізда, де чекає на їжу виводок. Не боїться людей, собак не лякає­ться. У мене забрав одне каченятко. Більше не спромігся, бо я встановив чергування - онуки пильнують. А от у мого напарника, єгеря Миколи Гавришка, забрав трьох курчат-підростків, які ходили по городу. Інші наші селяни недорахувалися десятка штук молодняка. Весь наш сільський кут «Полуднівки», де буде хат з тридцять, потерпів від лелечих нападів. Тож люди беруть у руки прута і відганяють бузьків як худобу...

А деякі, дізнався кореспондент «Високого Замку», боя­чись залишитися без птиці, впрошують мисливців, щоб ті взяли лелек-крадіїв на мушку. Адже через них зазнають збитків - за одне породисте курчатко платили на базарі по 15 грн. Мисливці, однак, підняти руку на лелек не відважуються, кажуть, що це було би гріхом.

Поміж тим, потерпають від пернатих розбишак не тільки у Бориничах. Схожі проблеми мають і у Чижичах, що за чотири кілометри. Бузьки там живуть на кожній другій опорі лінії електропередач. Не радість, а напасть, бо теж зазіхають на домашню «свіжину»...

Старожили дивуються, як таке у природі сталося, що бузьки поміняли раціон - з жаб перейшли на курчат. Адже кормова база ніби непогана - у тих же Бориничах чотири ставки, де достатньо квакух, у полі є мишва, гадюки, вужі, ящірки. Сіно косили, бачили повно веретільниць, якими теж харчуються ці птахи...

Одна з версій місцевих краєзнавців - перенаселення бузьків, нестача кормів. Інша - чорногузи хочуть легшого хліба. Навіщо годинами шукати жаб, якщо під боком є свійська птиця?

Ще одна теперішня проблема бориницьких селян - кабани, які переводять молоду пшеницю, що якраз набрала молочно-воскової стиглості. Льоха з виводком за ніч може до 10 арів знищити, з ниви зробити стадіон.

Беруть кабанці сніпок пшениці у пащу, пропускають його як шашлик на шампурі, чавкають солоденькою масою, а потім випльовують її. Збіжжя на такому полі вже не буде...

Коментар для «ВЗ»

Андрій БОКОТЕЙ, голова Західноукраїнського орнітологічного товариства

Основний корм для лелек - не жаби і вужі, чи веретільниці, а комахи - польові коники-стрибунці, сарана. Це м’яка і висококалорійна, найбільш прийнятна для молодняка їжа, вони її найбільше споживають. Цей рік для лелек вкрай несприятливий - бо, за винятком кількох останніх днів, дуже сухо, а відтак кормова база для птахів недостатня. Тому бузьки переключилися на курчат і каченят. У лелечих гніздах зараз можна угледіти одного-двох, значно рідше - трьох пташенят. У демографічному плані цей сезон для лелек невдалий. Це підтверджують результати нашої експедиції. Мало потомства і у білого, і у чорного лелеки. Ставки та інші водойми білому лелеці мало допомагають, він у них їжу не добуває, у воду не лізе майже ніколи. Жаб буде їсти, коли закінчиться інша їжа. У жаби багато кісток, а лелечому молодняку потрібна більш делікатна їжа. Об’єкт лелечих пошуків - вологі луки. Оскільки комах там стало менше - переключилися на домашню птицю. Ми часто спілкуємося з лісниками, вони розповідають про такі ж проблеми у своїх селах і запитують: що робити? Якогось спеціального рецепта немає. Вихід один - ховати каченят і курчат у великих коробках-ящиках, накритих сіткою з дрібним вічком. Вони захистять і від лелек, і від яструбів.

Колаж Ігоря НЕСТЮКА