«Перед захистом диплома цілу ніч пильнував „Лілею“ у Стрийському парку»
Знаний скульптор Ярослав Мотика через 57 років відреставрував свою знамениту скульптуру на озері
Одна з візитівок Стрийського парку — скульптура оголеної дівчини на лебединому озері. Це — «Лілея», дипломна робота нині 80-річного знаного львівського скульптора, лауреата Державної Шевченківської премії Ярослава Мотики. Митець встановив скульптуру на озері 1966-го. Минуло 57 років, протягом яких кам’яна статуя не реставрувалася.
«Усі ці роки статуя була у непоганому стані, не потребувала реставрації, Але останнім часом „Лілея“ почорніла, на ній утворився наліт — під дією природних зовнішніх чинників, — розповіла „ВЗ“ заступниця директорки Стрийського парку Уляна Федишин. — Вирішили її почистити. Роботи ми виконували у кілька етапів, під керівництвом та за участі автора твору — Ярослава Мотики. Спочатку статую очистили від нальоту. Потім спільно з автором обробили шви на скульптурі. Тепер будемо покривати „Лілею“ спеціальною водовідштовхувальною емульсією, яка проникає на два сантиметри в глиб скульптури та захищає її від зовнішнього впливу».
Журналістка «ВЗ» долучилася до третього етапу робіт, зустрівшись із скульптором Ярославом Мотикою біля озера у Стрийському парку. Попри поважний вік, пан Ярослав — ще той енерджайзер, має неабияку харизму! У сумці митця, крім різних інструментів і наждачного паперу, ще й банка дуже дорогої італійської емульсії, якою має намір покривати «Лілею».
Ярослав Миколайович разом із працівником парку Ігорем човном пливуть до «Лілеї». Там автор твору перевіряє, чи добре взялися шви на скульптурі. Проходиться по швах наждачкою. Обробляти «Лілею» водовідштовхувальною рідиною довіряє пану Ігорю. А сам з берега спостерігає за виконанням робіт. І паралельно з гумором розповідає історію створення скульптури.
«Після шостого курсу я робив диплом. А потім думаю: це ж паркова скульптура, то треба десь у парку поставити. Але боявся, якщо поставлю на газоні, то її зіпсують вандали. Тому вирішив, що має бути на озері. З цією ідеєю звернувся до директорки Стрийського парку. Але вона була категорично проти, щоб взагалі скульптуру в парку встановлювати. Мовляв, як це так — ставити на озері оголену жінку? Тоді я пішов у міську раду, де мені допоміг син відомого художника Олекси Новаківського — Ярослав Новаківський, він тоді працював головним художником міста. Я йому показав фотографію «Лілеї», він каже: «Я нічого кращого не бачив протягом останніх десяти років!». Почав мені допомагати. Дав мені працівників, вони забили у дно озера палі і на катках по спеціальному настилу спустили скульптуру на ці палі. Що цікаво, коли я скочив у воду, бо треба було там щось поправити, то лебідь мені ззаду за сорочку вчепився і смикає. Видно, прийняв мене за конкурента!
Перед захистом диплома я цілу ніч у парку пильнував скульптуру, щоб її ніхто не понищив, і щоб якийсь чиновник часом не наказав демонтувати. Мені ж диплом треба захищати! Тут ще така плакуча верба гарна росла. Зараз її зрізали, бо всохла. Я виліз на ту вербу і почав куняти. Але подумав, що впаду з верби у воду, то мені вже диплома не треба буде… Я зліз і ходив довкола озера, сидів на лавках… Потім заснув. Зранку встаю — «Лілея» сонцем так освітлена, така світла, гарна. Думаю: «Дякувати Богу, скульптура ціла!».
Прийшла приймальна комісія, стали на березі озера. Сподобалося. Наголошували, що фігура гарно вписується в панораму озера, а гілки верби гарно спадають на неї. А викладач Олег Васюков, якому дуже сподобався мій диплом, захотів сфотографуватися зі мною на тлі Лілеї. Ми сфотографувалися, а на лавці якась жінка сидить і питає: «Як називається ваша скульптура?» Я кажу: «Лілея». А вона: «Та яка це Лілея, це ж корова!». Тут Васюков не витримав: «Ви самі корова!»
На другий день прийшов якийсь «комуняка» з міськради чи з обкому: «Хто дозволив це ставити на воді?» Я йому кажу: «Ну так, це скульптура, твір мистецтва». А сам подумав: «Як ти такий мудрий, то роздягайся до трусів і знімай її!». Ну, він зрозумів, що нічого вже не зробить. Потім у Спілку художників писали листи всякі генеральші: «Що за неподобство — ставити голу жінку там, де діти гуляють!». Мені тоді голова Спілки Еммануїл Мисько казав: «Слухай, я вже з тією скульптурою маю
„дочинєня…“ А секретар Спілки навіть написала вірш про „Лілею“, порівнявши її з Афродітою… І так вона стоїть вже 50 з гаком років».
Через деякий час пан Ярослав планує ще раз покрити «Лілею» емульсією. Львів'яни вже не уявляють озера у Стрийському парку без цієї скульптури. Вона модерново виглядає і гарно вписується у краєвид. А Ярослав Мотика вже працює над новою скульптурною композицією, яку планує встановити у Стрийському парку. Називатиметься «Викрадення Європи» і символізуватиме єдність чоловічої і жіночої енергії.
