Передплатити

«Пакет з ляльками схопила автоматично…»

Переселенка з Чернігова Антоніна Пустовойт шиє у Львові «бойових гусаків»


Фото надала Антоніна Пустовойт

Побачила у соцмережах фотографії іграшкових бандеро-гусей, саме так їх назвала Ольга Мацьків. Вона розповіла, що майстриня Антоніна приїхала до Львова з Чернігова з дітками.

«Людина намагається працювати, щоб заробити кошти на життя і якось жити, - написала пані Ольга. – Антоніна пошила бандеро-гусей, які у нас сьогодні в тренді».

Журналістка «ВЗ» поспілкувалась з майстринею-переселенкою Антоніною Пустовойт. У Чернігові вона була керівником дитячої студії ткацтва. Проводила майстер-класи. Пані Антоніна розповіла про те, як утікала від війни. І чим тепер займається у Львові.

- Спершу ми не збиралися залишати місто, - розповідає пані Антоніна. - Ми чули вибухи десь далеко… 24 лютого прийшло повідомлення з роботи, що почалася війна і студія не працюватиме. Чоловік з перших днів пішов в Тероборону, я залишилася вдома і почала облаштовувати підвал. Разом з дітьми та свекрухою ми ховалися там від обстрілів. Перед 8 березня почалися інтенсивні бої, будинок здригався від бомбардувань... Зникло світло, газ, вода. Зв’язок з’являвся все рідше. Виїжджати з міста було небезпечно – машини потрапляли під обстріли, але й сидіти в підвалі було вже нестерпно…

Моя товаришка зі Львова, Олена Секержинська, подзвонила у перші дні війни, і запропонувала приїхати до Львова. Вона викладач, художник по костюмах, ми багато років спілкувалися в Інтернеті, але особисто знайомі не були. Олена теж захоплюється ручною роботою. Вона допомагала реалізовувати моїх ляльок на ярмарках рукоділля у Львові.

З Чернігова нам все-таки вдалося виїхати, - веде далі пані Антоніна. – Зі собою взяли мінімум речей, бо збиратися не було часу. Пакет з ляльками схопила автоматично... Добиралися до Львова об’їзними шляхами, кілька днів, зупиняючись на ночівлю у пунктах для переселенців. У Львові Олена надала нам житло. Разом зі своїми друзями допомогла з одягом, продуктами. Перший тиждень ми були розгублені та дезорієнтовані. Діти відходили від стресу, я постійно плакала. Олена водила мене містом буквально за руку – ми змогли зареєструватися, влаштувати молодшу дитину до львівської школи. І якщо з житлом і речами, засобами гігієни в принципі проблем немає, ними забезпечують і волонтерські центри для переселенців, то продукти харчування – нагальна щоденна проблема.

Єдине, що я вмію робити і що мене заспокоює – це пошиття моїх ляльок. Тому Олена запропонувала започаткувати у Львові виготовлення патріотичних м’яких іграшок – актуальних у наших реаліях. До помешкання відразу принесли швейну машинку, усі потрібні матеріали. Так і народилася ідея створення «бойових гусаків України», яких вже називають і «бандеро-гусаками», і «продуктом українських біолабораторій» по аналогії з гумористичною піснею телеведучої Лесі Нікітюк.

За час роботи вже народилося декілька різних моделей, наприклад, парочка «закоханих» - бойовий гусак та його наречена, як символ перемоги, кохання і продовження життя!

Продаж має компенсувати витрати на матеріали та дати можливість забезпечити себе та дітей продуктами. Частину грошей від реалізації ми вирішили передавати на потреби ЗСУ, щоби відчути і свій внесок у нашу спільну перемогу та наблизити своє повернення додому!

P.S. Якщо ви маєте можливість підтримати майстриню-переселенку з Чернігова, можете замовити у неї іграшки ручної роботи за номером телефону: (097) 524 78 88.

Читайте також: «Насамперед пошили «Мрію»