«Зробити таку ляльку зможе той, хто справді того хоче!»

Діана Рудік за фахом хімік-технолог, навчалася в Політехнічному університеті в Одесі (закінчила навчальний заклад з червоним дипломом). Декілька років працювала за фахом, але покинула роботу через низьку зарплату. Через деякий час вийшла заміж. У декреті захопилася виготовленням ляльок. Про своє хобі, яке з часом стало роботою, пані Рудік розповіла «ВЗ».

— Я працювала з 18 років, а тут рап­том я вдома, у декреті, — каже Діана. — Пам'ятаю, сину був рочок, хотіла купити в магазині новорічних гномиків до свят. Але ці гномики були усі такі криві (усміха­ється. — Авт.), і я вирішила сама їх поши­ти. Вдома у мене була швейна машинка, я могла, наприклад, штани підшити, по­шити якісь базові речі.

Коли почала шити гномиків, одразу відкрила сторінку в Instagram. Мені поча­ли писати друзі. Спочатку брала кошти, лише щоб купити матеріали… З часом у мене з’явилося більше замовлень, і я по­чала їх продавати.

Якось вперше побачила в Instagram текстильну ляльку «тільду». Подума­ла, що навряд чи зможу таку пошити… Але потім подивилась відео на YouTube і створила свою першу лялечку. Вона, що­правда, була не дуже гарною… Спочатку використовувала синтепон, а тепер на­повнюю ляльку лебединим пухом (син­тетичним) — цей матеріал дорожчий, але тоді іграшка виходить рівненька. Взуття для ляльок замовляю у майстринь. А ось одяг шию сама.

— Робите ляльки по фотографіях. Як досягаєте схожості?

— Точну копію людини зробити склад­но, — продовжує розмову Діана. — Я довго працювала над тілом ляльки, щоб форма тіла була ідеальною. Як досягається схо­жість? Це можна зробити за рахунок об­разу. Найголовніше, коли замовник до мене звертається, я завжди кажу: «Оби­райте фото таке, щоб воно мало яскра­вий акцент — шапочка, окуляри, сумочка тощо». Яскраві аксесуари допомагають зробити образ більш схожим.

— Яка ваша улюблена лялька?

— Отримую задоволення від кожної ро­боти! Коли шию, наприклад, якусь кофти­ночку для ляльки, штанці або пришиваю якусь деталь на кишеню… Коли почалась велика війна, близько місяця замовлень не було. А потім у мене почали замовля­ти ляльок-військових. До мене звернувся командир роти, щоб я зробила його по­братима. Це була складна робота. Треба було виготовити шолом, тактичні окуля­ри, зробити плитоноску. Лялька вийшла максимально схожою, хоча треба було набігатись, щоб знайти усі необхідні ма­теріали. Потім цей командир замовив ще ляльку для себе і попросив зробити ще одного побратима.

На сьогодні це вже не хобі, а моя основна діяльність. Я — підприємець. За­раз почала робити нові лялі - «блайз». Вони з пластику, у них голова велика, а тіло маленьке, як у Барбі. Одяг для них шити досить складно. Ці ляльки недеше­ві, а тому їх часто замовляють як колек­тивний подарунок. Я робила вчительку (класного керівника), лікаря… У такому випадку завжди хвилююсь, щоб лялька усім сподобалась.

— Ці «блайз» зараз у тренді? Якою є їхня вартість?

— Ляльки «блайз» з’явилися в Япо­нії 1970 року. Їх почали масово виго­товляти на заводі. Тепер їх уже ство­рюють по всьому світу! В Україні доволі мало майстрів, які виготовляють льльки «блайз». Щоб зробити таку ляльку, май­стри замовляють за кордоном спеціаль­ні «молди» (їх виготовляють на заводах). Це основа, а далі майстер уже створює ляльку у своєму стилі. Також замовляю для цієї ляльки натуральне волосся — того кольору, яке мені потрібне.

Вартість ляльок «блайз» у світі стар­тує від 300 до десятків тисяч доларів! Такі ляльки зазвичай колекціонують. Чому так дорого? Собівартість лялечки дуже висо­ка. Я продаю ляльки «блайз» за 450 дола­рів. Ціна може бути нижчою, якщо волос­ся не прошивається у скальп. Але коли волосся прошити, то воно міцніше три­мається. Текстильні лялечки (з лебеди­ним пухом) коштують 5 тисяч грн.

Ви запитували, чи кожен зможе зро­бити таку лялечку? Зможе зробити той, хто справді того хоче! І річ не у талан­ті. Я не вміла нічого, але велике бажан­ня створити те, що я уявляла, дало по­штовх робити, робити і робити — поки не вдасться.